Слава ЗСУ!

З деякий час Бойко мовчить. Фізично відчуваю шалений жар, що йде від його тіла. Відкидаю ковдру й лягаю поряд з ним плече до плеча. Разом мовчки дивимось на стелю. Я чекаю його відповіді, він певно зважує за і проти, роздумуючи чи варто мені щось знати про це. Втягує ротом повітря й каже:

- Коли тато розповів мені, що ти його донька, що твоя мати кохання його життя, я лютував. Коли він сказав, що я не його син, а моя мама ніколи й не любила його й має коханців, я думав, що просто знищу все навкруги. Гнів і злість на весь навколишній світ заполонили мене. Я не міг раціонально на все це подивитись. Все, що на той момент миготіло в моїй голові – це зрада батька.

Судячи з того, як звучить голос Артема розповідь дається йому не легко. Біль у моїх грудях розростається, ніби він проектує свої почуття й емоції на мене.

- Батько сказав, що все одно мене любить і я все одно його син, але тоді все, що було важливо – це те, що мої страхи ожили. Я винуватив тебе і тільки тебе. Збрехавши татові, що все добре і я розумію, я просто зник інколи віддзвонюючи йому. Місяць я провів у компанії Фрола та його друзів постійно напиваючись…й не тільки.

Артем підсувається ще ближче до мене, повертається на бік обличчям до мого й торкається кінчиками пальців моїх губ. Завмираю від переповнюючи почуттів забуваючи дихати. Відчуття ніби час зупинився у цій маленькій кімнаті в нічній темряві. Тремчу від незрозумілих відчуттів, що проносяться скрізь мене струмом.

- Я прошу вибачення Ліра. Ти не заслуговуєш такого відношення. Я звинувачував тебе у всіх своїх страхах і проблемах, але ти та людина яка найменше винна у всьому цьому. Ти пробачиш мене?

Пальці Артема переміщуються на потилицю. Все в мені стискається від емоцій, що охоплюютьнутрощі.

- Я не знаю. – Відповідаю розумом, хоча серце кричать «Так, пробачу. Вже пробачила». Не дивлячись на все, що він в мені викликає, не дивлячись на бурю емоцій я не можу просто так відпустити ситуацію. Якась егоїстична нотка всередині нав’язливо говорить, що він ризикував моїм життя заради втіхи. Таке не пробачається. Чи взагалі я можу бути впевнена в тому, що зараз він не бреше, боячись того, що все це дізнається його батько?? Навряд Антону таке сподобається. Зважаючи на те, що Артем не рідний син – це може бути крахом всього. Гроші, квартира, авто й соціальний статус буде втрачено.

Артем, мабутьвідчуває мої роздуми й переживання, тому що наступне, що робить це притискається своїми губами до моїх. На диво, всі думки одразу розсіюються немов туман. Голова йде обертом, хоч миілежимо. Його язик пестить мій, а руки блукаючи по тілу обіймають за талію й притягують ближче до своїх грудей. Бойко пристрасно й жагуче, ніби це все, що він мріяв цілує мене, встигаючи прошепотіти слова вибачення. Нестримавшитакого натиску відповідаю на поцілунок. В нерішучості кладу руки йому на шию й сама притискаюсь сильніше до нього втягуючи носом аромат його тіла. Він пахне осіннім листям й свіжістю.

Бойко просовує одну руку між нами й знімає мій светр. Тонкими пальцями торкається спини проводячи лінію донизу. Переміщається, на секунду відірвавшись від поцілунку, поклавши мене на спину. Ліктями впирається по дві сторони від моєї голови й починає цілувати обличчя: ніс, щоки, лоб оминаючи губи. Спускається нижче проводячи лінію язиком по шиї. Торкається ніжними рухами талії намагаючись притиснути мене ще ближче. Стогіннасолодженнявиривається з мене. Відчуття задоволення й пристрасті охоплює мене повністю. Нове, яскраве й невідоме мені раніше почуття розпускається всередині мене як квіти, які довго не бачили сонячного світла і тепла. А потім Артем зупиняється нависнувши наді мною.