Слава ЗСУ!

Коли мисклаливступні екзамени уВНЗім.Шевченка, а потім через деякий час знайшли свої прізвища у спискувступившихна бюджет історія з Артемом і моїм ребром булаповністюзабута і викинута із голів: моєїтаЛізи. Нас переповняли щасливі емоції, миплигали, обіймались, кричали від радості одразу плачучи.

Моя мрія збулася, я вступила у найкращийВНЗнашої країни. Звісно спочатку побачивши своє прізвище, я не повірила вчитуючисьуважніше, алеСмуткоЛіра була одна.

Після цього ми з Лізою йдемо відсвяткувати це морозивом, обговорюючи плани на майбутнє. Перше - це те, що жити в гуртожитку ми не будемо. Друге - навчання. Третє - хлопці. Проговорив до вечора, щасливі таусміхненіми повертаємось додому у повній темряві. Попрощавшись на перехресті, я прямую до себе додому, Ліза до себе.

Йдучи, абсолютно не відчуваю страху, через те що навколо вже давно темна ніч, і в такий час ходять тільки одні вуличні бандититашпана. Особливо в нашому районі, особливо в такий час.

На диво допід'їздудобираюсьбез пригод. Тільки збираюсьпокласти руку на ручку двері, як щось хапає мене за талію, стягнувши донизу.

- Гей... - почала брикатись. - Відпусти.

- Перестань! - Знайомий музичний голос пронісся біля вуха, тягнучи мене в густу темінь.

- Що тобі треба??!! - Не можу стримати злості, продовжуючи чинити опір.

Артем різко відпускає, так що я з несподіванки опиняюсьначетвереньках, здерши здолонейшкіру.

- Ненормальна!

- Чого тобі? - Підіймаюсь з землі, вдивляючись в темний силует переді мною.

- Хотів сказати, що заслуга того, що ти на бюджеті - мого батька. АндрійМихайловичрозповів все йому, не забувши заспівати оду Лірі, яка вона чудова дівчина, звісно ж виставивши мене винуватцем всієї ситуації....

- А ніби ти не винний?? Чи як? - Перебиваю Артема. Дивуюсь його наглостітанахабності. Це ж треба. Він що сам повірив, що я кинулась йому під колеса? Так забрехався батьку, що не пам'ятає деправда, аде ні?

- Я винний????! Це ти вскочила під колеса, не я. - Підвищує голос хлопець.

- Ти що смієшся? Добре. Я не збираюсь з тобою розмовляти, і про послугу не просила. Зрозуміло? Тому якщо ти прийшов звинуватити мене в тому що я забрала якісь гроші у вашої сім'ї, то краще одразу йди. Якщо твій батько вирішив допомогти мені вступити, передай йому дякую за виконання моєїмрії, і знай сам, що я не пропущу такий шанс, навчатись в самому престижномуВНЗ. А теперна добраніч!

Розвернувшись, заходжувпід'їзд, відчуваючи яксерцешвидкостучитьв грудях від нервів. І чого я так розізлилась? Який жевсе-такицей Артем придурок. Самозакоханий хлопецьщо вважаєсебе богом. Боюсь, що одного разу він просто розіб'ється об землю, так високо він злітає. І тоді його чекає розчарування всього життя.

3

Вересень. Друга половина місяця.

Вже два тижні я студентка найкращого ВНЗ країни. Всі ці дні проходять в колотнечі, але я не жаліюсь, навпаки, мені дуже подобається. Кожна пара - це щось нове і цікаве. Кожна перерва - це гамір та жарти з одногрупниками. Я вже встигла подружитись з багатьма зі свого потоку, хоч навіть не думала, що можу мати стільки знайомих одразу. Атмосфера в університеті якась чарівна і приємна. Знаходячись тут я отримую задоволення, що я вже на крок ближче до виконання своєї мрії - безбідне життя для нас з мамою. Чудово те, що ніхто з одногрупників не звертає увагу на мій, набагато нижчий соціальний клас, ніж у них. Вони всі привітні, приємні люди.