Слава ЗСУ!

- Мовчав.

- І все?

- А має бути ще щось?

- Здається мені, що ти Артему просто подобаєшся, а він ще просто не вийшов з того віку, коли дівчат смикають за коси, аби привернути увагу. - Говорить Ліза зі знанням справи.

-Тищо смієшся з мене? Він на другому курсі, він вже вийшов з того віку. Все що Артем відчуває до мене - ненависть.

- Ой, Ліра...Ліра. Не вмієш ти читати глибше.

- Ліза, тут не потрібно щось читати, тут потрібно бачити його погляд. І мені все одно, подобаюсь я йому чи ні. Я прийшла сюди вчитись, а не догоджати комусь. Все, я не хочу про це розмовляти.

-Добре. - Подруга піднімає руки догори, ніби здається. - Ми з Єгором офіційно зустрічаємось і просто щоб ти знала, він Артема друг. Як раз сьогодні мене познайомив з ним. Я просто не знала, що це один і той самий Артем.

Здивовано підіймаю погляд на Лізу, не вірячи своїм вухам.

- Ти серйозно?

- Угу. - Відповідає, жуючи капусту з салату. - Але ж це не страшно. На вихідні підемо у кіно, як і домовлялись. Тільки четверо.

- Ми домовлялись йти двоє, Ліза. І мамі затримують заробітну плату, тому не знаю чи зможу...

- Я заплачу, Лір. Все нормально. - Перебиває подруга.

- Ліза...

- Ні. Я плачу тому що так хочу. Ти ж знаєш як я тебе люблю.

- Знаю. Але скажи, Єгор же з тобою у групі?

-Тааак.

- Але друг Артема, який на другому курсі?

- Так. Але вони сусіди, з дитинства знають один одного і все таке, тому зрозуміло чому вони дружать разом.

- Ага. Хто взагалі з Артемом може дружити...

- Не починай. Він зараз біситься, а потімперестане. Просто не звертай уваги.

Це легше сказати аніж зробити. Як не звертати увагу, якщо в мій бік почнуть сипатись різного характеру словечка?

- Пішли на пару Ліра. Сьогодні наші дві групи разом.

Немов у тумані піднімаюсь за подругою, яка вже встигаємайже вийти зі столової. Перед очима пливуть образи мого приниження на весьунівер, якщо Артем почне пропаганду " - Ні Лірі" далі. Одне слово " повія" це тільки початок, чомусь мені так здається. І на жаль інтуїція рідко мене підводить.

Так само я знала в той день, коли тато нас покинув, що він піде. Відчувала це на якомусь іншому рівні, читаючи це в його очах. Так і зараз. Я знаю, що з цього моменту - Артем мій ворог, моя проблема.

4

4

На диво цей тиждень проходить так само, як і попередній. Я очікувала якогось підбивання інших студентів на ненависть в мій бік, але нічого не змінилось.

В суботу ввечері, коли я вжезмирилась з думкою "Кіно у компанії нахаби Артема", роздумую над тим, чи справді мені це потрібно? Так, ображати Лізу не хочеться, але й терпіти Артема цілий вечір - вище моїх сил.

Стою на зупинці в очікуванні автобусу, який підвезе мене до торгового центру, з кінотеатром на третьому поверсі, кутаючись в кардиган. Хоч осінь ще повністю не вступила в свої права, а денне сонце взагалі намагається переконати, що літо нікуди не пішло, вечори вже холодні.