Слава ЗСУ!

Західний посол. Це й справді, ваша величносте, надзвичайний і дивовижний випадок. Було б дуже цікаво дізнатися — де та як знайшли ці жінки в найсуворішу пору року такі ніжні весняні квіти.

Королева (до мачухи й дочки). Розповідайте, де ви знайшли квіти.

Мачуха (дочці). Кажи ти.

Дочка. Самі кажіть.

Мачуха (виступає наперед, відкашлюється і кланяється). Розповісти, ваша величносте, неважко. Важче було проліски в лісі відшукати. Ото як почули ми королівський наказ, то й подумали: замерзнемо, а волю її величності виконаємо! Узяли по вінику та по лопаті й пішли в ліс. Віниками перед собою стежку розмітаємо, лопатами замети розгрібаємо. А в лісі ж темно, а холодно! Ідемо ми, йдемо – кінця краю лісові не видко. Глянула я на дочку свою, а вона аж задубіла вся. Ох, думаю, пропали ми обидві...

Королева. Ну, а далі що було?

Дочка. Далі, ваша величносте, ще гірше було! Кучугури все вищі, мороз усе дужчий, ліс усе темніший. як дійшли, й самі не пам’ятаємо...

Мачуха. Та й дісталися ми до цього місця. І таке чудове місце. Кучугури вищі від дерев, а посередині озеро — кругле, як тарілочка. Вода в ньому не мерзне, по воді білі качечки плавають, а по берегах квітів сила-силенна...

Канцлер вносить кошик золота і ставить його поруч з мачухою та дочкою.

Мачуха (поглядаючи на золото). Ніби килимом уся земля встелена!

Гофмейстерина. О, це, мабуть, чудово! Квіти, пташки!

Королева. Які пташки? Про пташок вона не розповідала.

Гофмейстерина (соромливо). Качечки.

Королева (до професора.). Хіба качки — це птахи?

Професор. Водоплавні, ваша величносте!

Начальник королівської варти. А гриби там теж ростуть?

Дочка. І гриби. І полуниці, чорниці, голубиці, ожина, малина, горобина...

Професор. Як? Проліски, гриби і ягоди — водночас? Не може бути!

Мачуха. Ото ж то й є, ваша милосте, що не може бути. А є!

Королева (плеще в долоні). Зараз же ідіть до лісу і принесіть мені звідти полуниць, горіхів і слив!

Мачуха. Ваша величносте, змилуйтесь! Дорога ж туди дуже дальня!

Королева. Яка ж дальня, коли вчора тільки я наказ підписала, а сьогодні ви вже мені квіти принесли.

Мачуха. Це так, ваша величносте, та в дорозі ми дуже змерзли.

Королева. Змерзли? Нічого, я звелю дати вам теплі шуби.

Мачуха (до дочки стиха). Що робити нам, га?

Дочка (стиха). Її пошлемо. Вона знайде!

Королева. Про що це ви перешіптуєтесь?

Мачуха. Перед смертю прощаємось, ваша величносте... Не знати — вернемось чи загинемо. Та нічого не вдієш. Треба вам послужити. То накажіть нам по шубці видати. ми й підемо собі. (Бере кошик із золотом.)

Королева. Шубки вам зараз дадуть, а золото поки що залиште. як повернетесь, одержите зразу два кошики. Та швидше повертайтесь!

Слуги подають мачусі й дочці шубки. Вони одягаються, оглядають одна одну.