Слава ЗСУ!

Мачуха. Не ми рвали!

Королева. Он як? Не ви рвали? А хто ж?

Мачуха. Пасербиця моя, ваша величносте. Це вона, негідниця, за мене до лісу ходила. Вона й проліски принесла...

Королева. До лісу — вона, а до палацу — ви? Чому її з собою не взяли?

Мачуха. Удома зосталася, ваша величносте. Треба ж у хаті доглянути.

Королева. Ото б ви й доглядали в хаті, а негідницю сюди б надіслали!

Мачуха. Як же її до палацу надсилати! Вона в нас наче звірючка лісова!

Королева. А дорогу в ліс, до пролісків, ваша звірючка показати може?

Мачуха. Та вже ж, мабуть, може. Коли вперше дорогу знайшла, то й удруге знайде. Тільки чи схоче вона? Ох, уперта вона...

Королева. Ну, я теж уперта! Побачимо, хто кого переможе!

Дочка. А якщо вона вас не послухає, накажіть їй голову відрубати! І все!

Королева. Я сама знаю, кому рубати голову. (Встає з трону.) Ми всі їдемо до лісу збирати проліски, полуниці та горіхи. (До мачухи з дочкою.) А вам дадуть найбистріших коней і ви разом із цією звірючкою доженете нас.

Мачуха й дочка (кланяються). Слухаємо, ваша величносте!

Королева. (до начальника варти.) Приставте до них двох солдатів з рушницями... ні, чотирьох, щоб ці брехухи не здумали від нас вислизнути.

Мачуха. Ой леле!..

Начальник королівської варти. Буде виконано, ваша величносте. Вони вже дізнаються в мене, де ростуть сушені гриби.

Королева. Дуже добре. Принесіть нам усім по кошику. Найбільшого — для мого професора. Нехай він побачить, як у січні квітнуть проліски!

Дія четверта

Картина перша

Ліс. Кругле озеро, затягнуте кригою. Посеред нього темніє ополонка. Високі замети. [...]. Деякий час на сцені цілковита тиша. Чути кроки, голоси. Зі стрімкого берега просто на лід скочується начальник королівської варти. За ним скочується професор.

Професор. Ви, здається, впали?

Начальник королівської варти. Ні, я просто приліг відпочити. (Крекчучи встає.) Давно не доводилось мені з крижаних гір спускатися. Літ шістдесят принаймні як, на вашу думку, дорогий професоре, це озеро?

Професор. Це якась водяна улоговина. За всіма прикметами — озеро.

Начальник королівської варти. І зовсім кругле. Я гадаю, що це те саме озеро. (Кричить угору.) Гей, доповідайте її величності, що ми знайшли озеро, кругле, як тарілка! Хай негайно розчищають сюди дорогу!

Солдати швидко розчищають схил до озера і стелять килимову доріжку. По доріжці спускається королева, за нею гофмейстерина, посли та інші гості.

Королева (до професора). Ви казали мені, що в лісі водяться дикі звірі, а я тут жодного звіра не бачу! Де ж вони? Покажіть мені їх.

Професор. Я гадаю, вони сплять, ваша величносте.

Королева. Але ще зовсім видно. Хіба вони так рано лягають спати?