Слава ЗСУ!

— А скільки ж він коштує?

— Я не можу вам цього сказати,— страдницьким голосом відповів Мерлок.— Та я впевнений, що є люди, які б за нього дорого заплатили. Утім, вони мешкають не в Карвахолі. Щоб знайти покупця, вам доведеться їхати у великі міста на південь. Для більшості людей це просто цікава штучка, а не та річ, на яку слід витрачати зароблені гроші.

Герроу глянув на стелю, паче гравець, що зважує свої шанси:

— А ви його не купите?

Торговець миттю озвався:

— Не варто ризикувати. Вочевидь, я міг би

знайти заможного поКупця під час своєї весняної

43

^шХ0£Г .

7^—

подорожі, хоч я в тому й не впевнений. Але навіть якби я його знайшов, ви б не отримали грошей аж до наступного року, тобто до мого повернення. Ні, вам слід шукати когось іншого. Але мені цікаво... Чому ви па полягли на розмові вічнавіч?

Перш ніж відповісти, Ерагон сховав камінь.

— Тому,— глянув юнак на торговця, зовсім ./

не бажаючи, аби він розлютився, як те допі

ру сталося зі Слоуном,— що я знайшов його \

на Хребті, а місцевим людям це дуже не подо

бається.

Мерлок вражено відсахнувся:

— А ви знаєте, чому я та інші торговці спіз

нилися цього року?

Ерагон заперечно похитав головою.

— То м у щ о в с ю дорогу м и п о т р а тт л я л и

в якусь халепу Схоже, над Алагезією запанував

хаос. Нам не пощастило уникнути ані хвороб,

ані нападів, ані найгіршої пошесті. Через те, що

вардени посилили свої напади, Галбаторікс зму

сив міста надсилати до кордонів ще більше сол

датів, потрібних для війни з ургалами. Останнім

часом ці потвори рухаються на південний схід,

у бік Хадарацької Пустелі. Ніхто не знає чому,

та й нас би це зовсім не хвилювало, якби вони

не йшли населеними місцями. їх бачили на до

рогах і біля міст. Але найгірше не це. Подейку

ють, що в наших краях з'явився сам Смерк, хоч

44

певних свідчень іще нема, оо мало хто пережив би зустріч4 із ним.

— А чому ж ми про це не чули? — скрикнув Ерагои.

— Тому,— похмуро сказав Мерлок,— що це почалося лише кілька місяців назад. Цілі селища були змушені покинути рідні землі. Ургали знищили їхні поля, і людям загрожував голод.

— Дурниці! — скрикнув Гсрроу.— Ми не бачили ніяких ургалів! Тут був лише один — його роги прибито на стіні в таверні Морна.

Мерлок багатозначно звів брови:

— Може, і так, але ваше село невеличке

й заховалося серед гір. Не дивно, що ви нічого

не помітили. Але на вашому місці я б не думав,

що так триватиме вічно. Я згадав про це тільки

тому, що тут, напевно, кояться якісь дивні речі,

якщо вже ви знайшли цей камінь на Хребті,

Сказавши це, крамар попрощався і з легкою посмішкою вклонився своїм гостям.

Невдовзі Герроу вийшов з намету й попрямував назад до Карвахола. Ерагон ішов поруч.

— Що ти про все це думаєш? — спитав він перегодом у дядька.

— Я хочу знати більше, перш ніж щось вирішувати. Віднеси камінь до візка й можеш бути вільний. Побачимось за вечерею в Хорста.

Задоволений Ерагон хвацько пірнув у юрбу й помчав до свого ві&ка, Дядько ще довго займа

45

тиметься своїми справами, тож він устигне як слід нагулятися, скориставшись із такої нагоди. Парубок сховав камінь під мішками й рішуче закрокував до села.

Він переходив від однієї ятки до другої, прицінюючись до товарів і не думаючи про те, як мало грошей у нього в кишені. Він говорив з торговцями, і ті підтверджували слова Мерлока про неспокій в Алагезії. Крамарі знову й знову розповідали про те, що звичного спокою вже нема, а зважаючи па останні події, ніхто не може почуватися в безпеці.

Находившись, Ерагон купив собі три солодкі цукерки й свіжосиечєного пиріжка з вишнями. Було приємно смакувати гарячу їжу після довгого стовбичення на снігу Юнак засмучено облизав липкі від солодкого сиропу пальці, шкодуючи, що не може купити ще, потім умостився на сусідньому ґанку й заходився гризти цукерку. Неподалік боролися два карвахольських хлопці, але Ерагон не мав жодного бажання до них приєднуватись.

Коли стало вечоріти, у селянських оселях завирувало життя. Ерагон з нетерпінням чекав, доки зберуться трубадури й почнуть свої оповіді та вистави. Йому подобались історії про магію, богів, а найбільше — про вершників Дракона. Карвахол мав власного оповідача, Брома, з яким Ерагон приятелював, та його оповідки

г 46 ,

час від часу повторювались, а трубадури завжди мали нові, тож хлопець жадібно їх слухав.