Слава ЗСУ!

Хорст зацікавлено глянув на камінь і знову звернувся до м'ясника:

— Чому ти відмовляєшся, Слоуне? Я й сам

не дуже люблю Хребет, але якщо йдеться про ціну

каменя, то я можу засвідчити її власними гро

шима.

На якусь мить питання зависло в повітрі. Потім Слоун облизав губи й вимовив:

— Це моя крамниця, і тут я можу робити

все, що мені заманеться.

Тоді зза Хорстової спини вийшла Катріна й, відкинувши пасмо золотаворудого, схожого на розтоплену мідь, волосся, сказала:

— Тату, але ж Ерагон хоче заплатити. Дай

йому м'яса, і ходімо вечеряти.

23

Очі Слоуна грізно звузились:

— Іди в будинок, це не твоє діло... Кому

я кажу!

Обличчя Катріни вмить скам'яніло, і вона, випроставшись, вийшла геть.

Ерагонові все це дуже не сподобалось, але втрутитись він не насмілився. Хорст посмикав себе за бороду і з докором сказав:

— Гаразд, тоді продай мені,— залунав на всю крамницю його голос— Ерагоне, що ти хотів купити? /

— Усе, що можу забрати із собою.

Хорст дістав гаманця й почав відраховувати гроші:

— Дай мені найкращу вирізку й полядвицю.

І дивись, аби її вистачило, щоб наповнити Ера

гонову торбу.

М'ясник зам'явся, переводячи погляд з Хорста на Ерагона.

— Не продати м'ясо мені — це дуже кепська

ідея,— знову озвався Хорст.

Зі злістю озираючись, Слоун таки поплентався до задньої кімнати. Звідти долинув скажений гуркіт, шарудіння паперу й ледь чутна лайка. За кілька хвилин він повернувся з купою загорнутого в папір м'яса. Із незворушним виразом обличчя м'ясник узяв у Хорста гроші й заходився далі чистити свого ножа, удаючи, ніби поруч нікого немає.

24

Хорст забрав м'ясо й вийшов надвір. Ерагон поспішив за ним, захопивши свою торбу й камінь. Прохолодне нічне повітря війнуло їм в обличчя, приємно освіжаючи після задушливої крамниці.

— Дякую вам, Хорсте. Дядько Герроу буде

задоволений.

Хорст тихо засміявся:

— Не треба мені дякувати. Я вже давно хотів це зробити. Слоун — такий скандаліст, що його давно вже слід було поставити на місце. А оце зараз Катріна почула сварку й бігцем по мене. Добре, що я встиг,— ще б трохи, і ви точно затіяли б бійку. Щоправда, тепер я не знаю, схоче він продати щонебудь тобі чи комусь із твоєї рідні наступного разу, навіть якщо ви прийдете з грошима.

— А чого це він такий злий? Ми ніколи з ним не дружили, але ж він завжди приймав наші гроші. До того ж, я ніколи не бачив, щоб він так обходився з Катріною,— сказав Ерагон, розв'язуючи торбу.

Хорст знизав плечима:

— Спитай ліпше в свого дядька. Він знає

про це куди більше, ніж я.

Ерагон запхав м'ясо до торби:

— Тепер мені ще сильніше кортить потра

пити додому... розгадати цю таємницю. Ось,

візьміть, це тепер ваше,— він простягнув камінь

Хорстові.

25

Той знову засміявся:

— Ні, ні, залиш свій дивний камінь собі.

А щодо грошей, то навесні Альбрих збирається

у Фейнстер. Він теж хоче стати ковалем, тож

мені знадобиться помічник. Можеш прийти

й відпрацювати цей борг, якщо в тебе буде віль

ний час.

Ерагон удячно вклонився. Хорст мав двох синів, Альбриха та Балдора, і обидва вони працювали в нього в кузні. Посісти місце одного з них — це неабияка пропозиція:

— Ще раз дякую. Я охоче попрацюю у вас.

Парубок справді зрадів, що в нього буде така

нагода віддячити Хорстові, адже його дядько ніколи б не взяв милостиню. Несподівано Ерагон згадав про братове прохання:

— Роран просив, аби я поговорив з Катріною, а оскільки вже мені не пощастило цього зробити, то, може, ви їй дещо перекажете?

— Звісно.

— Він хотів попередити, що приїде сюди, тількино з'являться торговці, і тоді вже з нею побачиться.

— Ото й усе?

Ерагон трохи розгубився:

— Та ні, іще він хотів, аби Катріна знала,

що вона найкраща дівчина, яку він тільки ба

чив у своєму житті, і що він не може думати

про жодну іншу.

26

Хорст широко посміхнувся й підморгнув Ерагонові:

— Це в нього серйозно, чи не так?

— Авжеж, сер,— так само посміхаючись, відповів Ерагон.— І якщо ваша ласка, то перекажіть, що я їй дуже вдячний! Це так люб'язно з її боку заступитися за мене перед своїм батьком. Сподіваюсь, що Катріні за це не перепаде. Брат би дуже розгнівався, якби в неї через мене виникли якісь проблеми.

— На твоєму місці я би цим не переймався. Слоун не знає, що це саме вона покликала мене, тож навряд чи докорятиме їй. Слухай, а може, ти повечеряєш з нами?