Слава ЗСУ!

— Будь обережний! — озвалась Сапфіра.— Якщо це правда, то він володіє магією.

— Ти справді його син? — спитав Ерагон, непомітно взявшись за меч і намагаючись зрозуміти, чи його напарник часом не шпигун.

— Це сталося не з моєї волі! — страдницьки вигукнув той, здираючи з себе сорочку—Дивись!

На його спині був жахливий шрам.

— Бачиш? — спитав Мертаг, важко дихаю

чи.— Він у мене змалечку, від трьох років. П'я

ний батько пожбурив у мене меча, уявляєш?

До речі, того самого, що оце зараз у тебе

за спиною. Тоді мені пощастило, я вижив. Але

546

імперія... Гадаєш, після того я міг залишитись її вірним слугою?

— Твого батька вбили,— обережно сказав Ерагон.

— Так, я знаю, це зробив Бром,— зиркнув на приятеля хлопець, одягаючи сорочку.

— Гаразд, зараз у нас нема часу про це говорити,— сказав Ерагон.— Ургали вже зовсім близько. Тікаймо!

Друзі помчали берегом річки в бік невидимого водоспаду. Сапфіра підтюпцем бігла поруч.

— Ти можеш летіти,— крикнув їй Ерагон.

— Я не залишу тебе наодинці з ним,— почув він тверду відповідь.

— У твою історію важко повірити,— озвався Ерагон до приятеля.— Ти часом не брешеш?

— Навіщо це мені? — спитав той.— Але як не віриш, вардени швидко тебе переконають.

— А може, ти служиш імперії? — не вгавав Ерагон.— Може, ти хочеш допомогти ургалам схопити нас або вивести їх на варденів... Звідки мені знати?

— Я не служу імперії,— стомлено сказав Мертаг.— Зрозуміло? Чому б я тоді звільняв тебе з в'язниці? І до варденів я не піду, бо знаю, що вони зі мною зроблять. Краще вже приєднатися до ургалів. Чи не так?

— Годі блазнювати,— урвав його Ерагон, почувши звук бойового" ріжка ургалів.

>

, , 547 >

Лісові хащі несподівано скінчилися, а перед нашими втікачами розмірено зашумів водоспад, перекриваючи решту нічних звуків.

— Підійдемо ближче? — тихо спитав Мертаг.

— Так,— похмуро кивнув Ерагон, рушаючи вперед.

Тієї ж миті прибережні кущі затріщали, й на галявину перед водоспадом висипали ургали. Один із них заревів і тицьнув рукою на дракона. Решта розділилася й кинулась навперейми втікачам, обходячи їх із двох боків.

— Мерщій! — гукнув Мертаг, вихоплюючи меча й підганяючи коней. Сапфіра, здійнявшись у повітря, помчала назустріч нападникам.

— Ні! — закричав Ерагон, але йому вже не залишалося нічого іншого, як бігти слідом за приятелем, рятуючи ельфійку

Сапфіра з диким ревінням кинулась на ургалів, які спробували оточити розлюченого дракона, але для цього виявилось замало місця. Тим часом дракон схопив одного з нападників і, розідравши навпіл, кинув ворогам під ноги. Утім, це їх не зупинило, і ціла злива ворожих стріл посипалась на Сапфіру. Час від часу вони влучали в пезахищені лускою місця.

Чуючи ревіння дракона й хрускіт, із яким ламалися ворожі кістки, Ерагон раз по раз озирався, і йому страшенно кортіло й собі кинутись у бійку. Але ургали, що бігли за хлопцями, вже

548

наближались. Трохи перегодом Ерагон почув плюскіт води й зрозумів, що це Сапфіра стрибнула в озеро. Вона пропливла під водою чималу відстань, випередила переслідувачів і випірнула на іншому березі, відгородивши від них Ерагона. Заскочені зненацька, нападники на мить заклякли, але потім знову схопилися за списи, люто кинувшись на дракона.

«Я спробую їх затримати,— подумки гукнула Сапфіра Ерагонові.— Тільки не барися, бо мене надовго не вистачить».

Оглянувшись на дракона, якого вже зусібіч оточили лучники, Ерагон шкопиртнув і, якби не Мертаг, що підтримав його під руку, шувбовснув би у воду. Тим часом водоспад був уже недалечко, його гуркіт стояв у вухах, забивав дихання й наморочив голову. Але ургали таки зуміли прорвати Сапфірину оборону й знову наближались.

— І що тепер? — спитався Мертаг, оцінивши ситуацію.

— Не знаю. Дай подумати! —відповів Ерагон, згадуючи поради ельфійки. У відчаї він схопив каменюку й пожбурив її в скелю біля водоспаду, крикнувши:

— Ай варден абр ду Шуртугалс гата ванта!

Нічого не сталося. Юнак іще кілька разів

вигукував закляття, але все було марно.

— Ми в пастці... — розвернувся він до прия

теля.

549

У цю мить позаду несподівано випірнула Сапфіра. Вона стрибнула до хлопців і приготувалася до бою.

— Стережись! — гукнув дракон, роззявивши величезну пащеку. Ерагон озирнувся й побачив ватажка ургалів, який біг до них, піднявши над головою спис. Та важкий меч Мертага випередив його й увійшов просто в груди нападникові. Той, захлинаючись кров'ю, упав на пісок, наче сніп. І хлопець миттю повернув собі зброю, готуючись зустріти нових ворогів.