Слава ЗСУ!

, 582 (

— Але чому ж він не пройде з військом весь Ду Вельденварден і не знайде Еллесмеру? — спитав юнак.

— Бо ельфи мають достатньо сили, щоб боронитися,— пояснив Аджихад.— Він не наважиться напасти перший, хоч у нього і є магічна сила, яка щороку зростає. А коли до нього приєднається хоча б один вершник, то він узагалі стане непереможний. Він ще й досі сподівається на драконів, які мають вилупитись із тих двох яєць, але досі все марно.

— А хіба магічна сила може зростати? — здивувався Ерагон.— Адже тіло обмежує людські можливості.

— Ми не знаємо,— знизав плечима Аджихад.— Ельфи, здається, також. Будемо сподіватись, що одного разу він сам себе знищить одним зі своїх заклять,— він сунув руку за пазуху й витяг звідти шматок пергаменту

— Ви знаєте, що це таке? — спитав він, обережно поклавши його на стіл.

Придивившись, Ерагон помітив, що рядки нерозбірливого тексту денеде заплямовано кров'ю, а сам пергамент з одного боку обгорів.

— Ні,—заперечно похитав головою юнак.

— Учора, ми відібрали цей пергамент у провідника ургалів, яких ми розбили,— пояснив Аджихад.— Понад десяток вояків заплатили за це життям, прикриваючи ваш відхід. Як бачите,

583

у тексті годі щось збагнути, адже цим тайнописом король спілкується тільки з підлеглими. Утім, нам таки пощастило дещо прочитати. Отже, тут сказано таке... Воротар з Ітро Жада має пропустити власника цього листа... Його слід прийняти з почестями, але в тому разі, якщо обидва боки відмовляться від бою... Командувати будуть Тарок, Гаж, Дурза й Ашнарк Могутній... Ашнарк це Галбаторікс,— на мить відволікшись, пояснив Аджихад.— На мові ургалів обране ім'я означає «батько», і йому подобається така манірність. А ось що сказано далі... Дізнайтесь, чим вони можуть допомогти... Не починайте, доки не... На жаль, тут нерозбірливо.

— А де лежить Ітро Жада? — вислухавши, спитав Ерагон.— Я ніколи про нього не чув.

— Я теж,— зізнався Аджихад.— І це дуже підозріло, адже Галбаторікс для зручності міг просто перейменувати якесь відоме нам місто. Збагнувши це, я також розгадав причину появи ургалів у горах Беор. Мабуть, у кінцевому пункті призначення їх має бути ще більше! А це означає, що король збирає армію монстрів, аби всіх нас винищити. Тим часом ми можемо тільки чекати, адже хтозна, де лежить той Ітро Жада. Добре, що вони не дізналися розташування Фартхен Дура. Ті ургали, що його бачили, вчора вночі загинули.

— А як ти дізнався, що ми наближаємось? — спитав Ерагон.

*. ."•

584

— Один із близнюків чекав на нас, тож про засідку було відомо,— пояснив співрозмовник. Юнак знав, що Сапфіра уважно слухає й має з цього приводу власну думку.

— Тож ми розставили вартових біля в'їзду в долину, на іншому березі ріки Берту,— вів далі Аджихад.— А вони послали голуба, щоб нас попередити.

«Мабуть, це був той самий птах, якого Сапфіра намагалася зжерти»,— подумав Ерагон, а вголос додав:

— Коли Арія з яйцем зникли, ти повідомив про це Брому? Він казав, що вісточок від варденів не було.

— Ми намагалися його попередити,— пояснив Аджихад,— але наших людей, мабуть, перехопила імперія. Інакше чому б разаки подалися до Карвахола? А потім він мандрував із вами, і щось переказати йому було вкрай важко. Я зрадів, коли старий зв'язався зі мною через посланця з Тейрма. Не дивно, що Бром подався до Джоуда — вони старі друзі, і той швидко про все нам повідомив, бо таємно висилає при^ паси через Сурду Але звідки ж імперія дізналася про те, де краще схопити Арію, а згодом і наших посланців до Карвахола? І як вони довідалися, хто саме з торговців допомагав варденам? Адже з часом їхні кораблі почали зникати... Невже серед нас є зрадник?* з

г 585

Ерагон замислився над щойно почутим, а Аджихад змовк і шанобливо чекав. Нарешті юнак збагнув, що відбувається й звідки з'явилася Сапфіра.

— То чого ти від мене хочеш? — озвався він нарешті.

— Ти про що? — не зрозумів співрозмовник.

— Я маю на думці, чого ти чекаєш від мене у Тронжхенмі? — твердо перепитав Ерагон.— Може, ви з ельфами маєте якісь плани щодо мене? Так, я боротимусь, коли буде потрібно, але й гулятиму коли захочу а як прийде час, то й загину Але я нікому не дозволю себе використовувати!.. Старі вершники засуджували тогочасних можновладців,— вів далі Ерагон, упоравшись із хвилюванням.—Я не хочу цього, адже вільним людям не потрібен контроль. Але ж я всетаки маю якось використати свої сили, хіба ні? Тому й питаюся про твої плани щодо мене.

— Якби ти не був вершником або говорив із якимось іншим провідником, то поплатився б за таку зухвалість життям,— похмуро відповів Аджихад.— Чому ти думаєш, що я розкрию свої плани, якщо ти цього хочеш?