Слава ЗСУ!

викинути з нього.

Тим часом, залопотівши крилами, неподалік приземлилася Сапфіра. Відчувши дракона, звідусіль почали вилазити гноми. Вони тихо перемовлялися між собою.

— Вам ліпше піти,— стривожився Орик.—

Зустрінемось уранці на цьому ж місці.

4

602

— А як же я дізнаюся, коли ранок? — здивувався Ерагон, роззираючись підземеллям.

— Я пришлю когось за тобою,— поквапив юнака гном.— А зараз іди!

Знизавши плечима, Ерагон проштовхався крізь юрбу й виліз Сапфірі на спину.

Дракон іще не встиг розправити крила, як з натовпу вискочила стара жінка й схопила Ерагона за ногу. Той спробував був звільнитись, та йому не пощастило. Очі в старої божевільно горіли, а іншою рукою вона притискала до грудей якийсь згорток.

— Чого вам треба? — злякано вигукнув хлопець.

Одним рухом руки жінка відкрила згорток,

і звідти з'явилося дитяче личко.

— У неї нема батьків! — сказала вона хрип

ким голосом.— Благословіть дитинку, великий

Арджетламе!

Ерагон запитально глянув на Орика, але той мовчки стояв неподалік.

— Благослови її, Арджетламе, благослови! —

не вгавала стара.

Юнак ще ніколи цього не робив і неабияк. розгубився. До того ж, будьяке благословення могло зашкодити дитині.

«Чи можу я взяти на себе таку відповідальність?» — промайнуло Ерагонові в голові.

— Благослови її, Арджетламе, благослови! —

свердлив мозок голос жінки.

603

Нарешті зважившись, юнак почав подуліки добирати слова, аж раптом згадав прадавнє закляття. Це було справжнє побажання сили й наснаги. Стягнувши рукавичку, вій схилився до жінки, поклав долоню на чоло дитині й урочисто промовив: «Атра гулай ун іліа тотр оно ун атра оно вейс сколір фра ротр». Після цього він відчув звичну слабкість, яка завжди приходила в його тіло, коли він користався магією.

— Це все, що я можу зробити,— сказав він жінці.— Гадаю, дитинці допоможе.

— Дякую тобі, Арджетламе! — прошепотіла стара, вклонившись. Вона почала сповивати дитину, аж раптом Сапфіра голосно форкнула й схилила до них свою величезну голову. Жінка застигла від жаху, але дракон лише обережно торкнувся чола дитини краєчком носа й знову випрямився.

Здивований гомін пробіг натовпом, адже на тому місці, до якого торкнулася Сапфіра, залишився сріблястий слід у вигляді зірки. Такий самий, як в Ерагона на долоні. Бідна жінка з побожністю глянула на могутнього дракона.

Тим часом, сколихнувши юрбу помахом крил, Сапфіра знялася в повітря, і вони з Ерагоном опинилися далеко від усього ворожого, незнайомого й злого.

— Що ти зробила тому маляткові? — спитав

юнак, притулившись до шиї дракона. ч

. •'. ційн*' ЙП1 ^

— Я всьогонавсього подарувала дитині на

дію,— озвалась Сапфіра.— А от ти подарував їй

майбутнє.

Несподівано, незважаючи на присутність Сапфіри, Ерагон відчув себе самотнім. Усе довкола здавалося чужим і безрадісним, а юнакові не було куди повертатися...

— Ким я став, Сапфіро? — спитав він засму

чено.— Ще рік тому я був звичайним юнаком,

та, виявилось, що я маю піклуватися за якихось

там варденів, тікати від Галбаторікса, дружити

із сином Морзана... А тепер іде й це благосло

вення! Чим я можу зарадити людям, якщо цілі

армії не змогли їм допомогти? Це ж божевілля!

Моє місце в Карвахолі, поруч із Рораном!

Якийсь час Сапфіра летіла мовчки, а потім озвалась.

— Твоє покликання — змінити цей світ, Ерагоне,— твердо сказала вона.— Люди самі собі зарадять, але їм потрібен ватажок, потрібен дороговказ. Жодна армія не дасть їм такого благословення, яке ти допіру дав тому немовляті.

— Але ж це такі дрібниці! — відмахнувся юнак.

— Ні, ніякі не дрібниці,— заперечив дракон.— Невже ти гадаєш, що після твого благословення ця дитина стане свинопасом чи крамарем? Ще чого! Відтепер у неї .інша доля, яку подарували їй вершник і дракон.

6ПЧ

— Це справді вражаюче,— озвався Ерагон.— Після цього почуваєшся, наче уві сні. Погодься, усе, що сталося зі мною останнім часом,— твоє яйце, напад ургалів, вишкіл Брома, двобій зі Смерком,— здається надто вже фантастичним для звичайного хлопця з ферми. Але щось мене змінило.

— Тебе змінило твоє ім'я,— лагідно відповіла Сапфіра.— Адже будького в цьому світі не називали б вершником, це вже мені повір. І вибір упав саме па тебе. Значить, ти мусиш продовжувати те, що розпочав колись твій попередник на ім'я Ерагон.

— Ну ось,— скривився хлопець.— Тепер ти кажеш про вибір. А в мене є право на власний вибір? Чи я завжди .маю усе сприймати як незворотність долі?