Слава ЗСУ!

— Добре, я подумаю над вашою пропозицією,— опанувавши себе, відповів юнак.

— Тоді вже завтра ми чекатимемо на твоє рішення. Сподіваємось, воно буде правильним.

Потому Близнюки неквапом вийшли з бібліотечної зали.

«Хай там чим вони займаються, але я ніколи не стану одним із Ду Врангр Гата!» — подумки вигукнув Ерагон.

«Ти повинен поговорити з Анжелою,— озвалась Сапфіра.— Вона мала справу з близнюками і, напевно, зможе підказати тобі щось таке, що знешкодить їхню лиху силу».

«Непогана ідея»,— погодився хлопець і пішов шукати свого гномапроводиря.

Він застав Орика за гострінням бойової сокири і сказав, що негайно хоче повернутись у фортецю. Той миттю провів Ерагона до воріт, де на нього вже чекала Сапфіра, як завжди, оточена натовпом.

— Цю проблему треба одразу ж вирішити,— сказала Сапфіра, коли вони прибули на місце.— Інакше близнюки й далі тебе залякуватимуть.

— Знаю,— відповів Ерагон.— Але вони й справді дуже небезпечні. Не наробити б дурниць...

— Ти теж можеш бути небезпечним супротивником,—зауважив дракон.—,Чи ти вирішив здатися без бою?

627

щ^^

— Не зовсім так,— похитав головою хлопець,—

Я обов'язково скажу їм завтра, ідо не вступатиму

до їхнього Ду Врангр Гата.

Залишивши дракона в печері, Ерагон вийшов із фортеці. Він хотів побачитися з Анжелою, але не міг одразу згадати, де та мешкає. Солембума ж поблизу не було... Тому юнак бездумно блукав коридорами, сподіваючись випадково надибати знахарку.

Провештавіяись безкінечними переходами майже до вечора, юнак втратив будьяку надію зустріти Анжелу й повернувся до печери. Біля входу він раптом почув, як Сапфіра з кимось розмовляє.

«Сапфіро,— подумки гукнув він, оголюючи меча.— Хто там у тебе?»

«Це жінка,— озвався дракон.— Можеш заходити».

І справді, посеред печери стояла молода дівчина, зацікавлено розглядаючи Сапфіру На вигляд вона мала років сімнадцять. На ній була темночервона сукня, а на грудях висів інкрустований коштовним камінням кинджал у шкіряних піхвах.

Ерагон здалеку спостерігав за дівчиною, яка не помітила його появи.

— То чи не підкажете ви, де можна знайти вершника дракона? — спиталася дівчина в Сапфіри. .•*

— Я тут,—тихо сказав юнак.

Дівчина миттю обернулася й злякано вчепи*' лася в кинджал. У неї було дуже миле личкас

г 628 >

з мигдалеподібними очима, пухкими губами й округлими вилицями.

— Мене звати Насуада,— опанувавши себе, чемно вклонилась вона.

— Ну, а хто я, ви вже знаєте,— кивнув у відповідь Ерагон.— Але чого вам треба?

— Мій батько Аджихад прислав мене до вас із повідомленням,— посміхнулась дівчина.— Хочете його почути?

— Звісна річ,— сказав Ерагон, вражений тим, що ватажок варденів виявився сімейною людиною.

Відкинувши пишне волосся, Насуада урочисто промовила:

— Він радий, що у вас усе гаразд, але хоче попередити, що ваші дії на зразок вчорашнього благословення, не призведуть до добра. Скорше навпаки, вони створюють усе нові й нові проблеми. Також ви маєте негайно розпочати тренування, адже треба випробувати вашу силу перед зустріччю з ельфами.

— І ви піднялися сюди тільки заради того, щоб переказати це мені? — вражено спитав Ерагон, згадавши довжелезний Вол Турін.

— Я скористалася механізмом, за допомогою якого підіймають харчі на горішні рівні фортеці,— трохи зашарівшись, посміхнулася юна красуня.— Звісно, ви могли б отримати це повідомлення сигнальною поштою, але я хотіла з вами побачитись... *

629

— іо, може, ви присядете,— заметушився Ерагон.

— Ніні, на мене вже чекають,— весело засміялася дівчина.— А ще батько казав, що ви можете відвідати Мертага. Між іншим, я бачилася з ним, і йому дуже самотньо. Він хотів би з вами поговорити.— І Насуада розповіла юнакові, як знайти Мертагову камеру.

— А що з Арією? — спитав Ерагон, подякувавши за гарні новини.— їй краще? Я можу з нею зустрітися?

— Арія швидко одужує, як і всі ельфи,— посміхнулась дівчина.— Але поки що з нею можуть бачитись тільки мій батько, Ротгар та цілителі. Вони її доглядають.

Зиркнувши на Сапфіру, дівчина додала:

— Може, ви хочете щось переказати Аджихадові?

— Скажіть, що я хотів би побачити Арію, і більше нічого,— твердо мовив Ерагон.— А ще, звісно, подякуйте йому.

— Гаразд, я все перекажу, вершнику Ера,: гоне! — відповіла красуня, виходячи з печери.— Сподіваюся, ми ще побачимось.

«Якщо вона завітала в таку далечінь тільки для того, щоб погомоніти,— подумав юнак,— то це вже щось значить!»

— Звісна річ,— іронічно прокоментувала Сап