Слава ЗСУ!

фіра.

630

Озирнувшись, Ерагон помітив поруч із нею Солембума, що задоволено муркотів, вимахуючи хвостом.

— То це з ним ти збиралась зустрітися? —

розреготався юнак.

— Авжеж! — одночасно підморгнули змовники.

Веселого Ерагона зовсім не здивувала ця

таємна дружба, адже обидві істоти мали схожі характери й були магічними створіннями.

— Солембуме,— звернувся він до котаперевертня,— ти часом не знаєш, де зараз Анжела?

— Вона десь у місті,— солодко потягся той.

— А коли повернеться?

— Скоро,— муркнув кіт у відповідь.

— Як же скоро? — дратуючись, перепитав юнак.— Мені треба сьогодні з нею поговорити.

— Не так скоро,— знову муркнув Солембум і змовк, відвернувшись від хлопця й примостившись побіля Сапфіри.

«Я обов'язково маю відвідати Мертага»,—думав Ерагон, неуважно споглядаючи солодку парочку.

вппгшчвяння

• •

ИПІ

Д

а третій день перебування в місті Ерагон прокинувся сповнений сил та енергії. Він почепив на пояс Зарок, закинув за плечі лук зі стрілами й подався разом із Сапфірою до Тронжхейма. Зустрівши біля міської брами Орика, юнак розповів йому про візит Насуади.

— Дивовижна дівчина,— озвався той, з осудом зиркнувши на Ерагонів меч.— Вона віддана своєму батьку й в усьому йому допомагає. Іноді навіть сам Аджихад не здогадується, хто залагоджує справи з його партнерами.

— А хто її мати? — поцікавився хлопець.

— Цього я не скажу бо не знаю,— відповів гном.— Коли Аджихад приїхав з маленькою Насуадою до Фартхен Дура, він був сам. А потім ніколи не говорив, звідки ця дівчина.

632

'■}

«Отже, вона теж виховувалася без матері»,— промайнуло Ерагонові в голові. Відігнавши сумні спогади, він знову звернувся до Орика:

— Слухай, я відпочив і готовий до роботи. А де Аджихад збирається мене випробовувати?

— Поле для тренувань за півмилі від Тронжхейма,— махнув рукою гном.— Там вправляються і люди, і гноми.

— Я теж піду,—нагадав Ерагонові дракон.

— А ось це зовсім небажано,— смикнув себе за бороду гном, коли юнак переказав йому Сапфірине бажання.— На полі буває повно людей, і дракон відволікатиме їхню увагу

— А я таки піду! — гаркнула Сапфіра, і питання вирішилося само собою.

На тренувальному полі, до якого вони незабаром дісталися, лунав брязкіт металу, хрускіт дерева й гомін людських голосів. У навчальних боях брала участь шеренга піхотинців, озброєних сокирами та щитами, і сотня окремих воїнів, що завзято вимахували мечами, списами й ланцюгами. Гномів було стільки, скільки й людей, але вони боролися окремо. Неподалік вправлялися стрільці з луків.

Щойно Ерагон роззирнувся довкола, як до ньо~ го наблизився бородатий здоровань у кольчузі, вкритій грубою вовною, і залізному шоломі. У нього за спиною висів довжелезний меч.

— Орику— прогримів він, зиркнувши на Ера

гона з драконом.— Де тебе носить? Тут така нудьга.

633

— Це тому,— посміхнувся гном,— що ти всіх перебив своїм страшним мечем!

— Усіх, окрім тебе,—уточнив чолов'яга.

— Бо я швидший за такого неповороткого борова, як ти,— озвався Орик.

Не звернувши жодної уваги на жарт, здоровань знову зиркнув на Ерагона.

— Мене звати Фредрік,— сказав він до нього.— Мені доручили глянути, що ти вмієш!

— Для тебе моїх умінь вистачить із головою,— відгукнувся хлопець,— Але я користуюся магією.

— Магія тут ні до чого,— похитав головою Фредрік.— Якщо ти не був у війську, то я зовсім не впевнений, що ти зможеш битися хоча б годину. А битви інколи тривають цілими днями, ба навіть тижнями! Ти володієш чимось, окрім меча й лука?

— Ну, ще можу навкулачки,— відповів Ерагон.

— Непогано! — розреготався Фредрік.— Тоді почнімо з лука, а щойно звільниться місце на полі, спробуємо на мечах.— Він раптом змовк і суворо глянув на когось позаду Ерагона.

До їхнього гурту впевнено наближались близнюки. Голомозі голови підступних істот біліли на тлі пурпурового вбрання. Орик щось загрозливо буркнув і схопився за свою сокиру.

— Ви маєте триматися якнайдалі від трену

вальної о поля,— суворо зупинив їх Фредрік.

г 634 >

Схоже, його могутній вигляд справив належне враження на близнюків.

— Аджихад наказав перевірити магічну силу Ерагона,— презирливо прошипіли прибульці,— ще до того, як він утомиться вимахувати перед тобою мечем.

— А що, окрім вас, більше нікому? почав вагатися здоровань.

— Кращих за нас немає,— в один голос розреготалися близнюки, не звертаючи уваги на загрозливе шипіння Сапфіри.— Тож іди за нами, Ерагоне.