Слава ЗСУ!

— Ну, що ви про це скажете? — вигукнув детектив з виглядом хазяїна цирку, який розпочинає виставу. — Це найтемніший куток у кімнаті, і нікому не спало на думку зазирнути сюди. Вбивця,— він або вона — написав це своєю власною кров'ю. Бачите пляму, де вона скотилася зі стіни? Отже, самовбивства не було. Чому для напису вибрано саме цей куток? Зараз я вам скажу. Бачите оту свічку на камінній полиці? Вона тоді горіла, а якщо горіла, то тут було найсвітліше, а не найтемніше, як зараз.

— Так, ви знайшли цей напис, а що він означає? — зневажливим тоном спитав Грегсон.

— Що означає? Та означає, безперечно, те, що він чи вона хотіли написати жіноче ім'я Рейчел, але щось їм перешкодило. Згадаєте мої слова, коли цю справу буде розплутано: до неї має стосунок жінка на ім'я Рейчел. Можете сміятися скільки завгодно, містере Шерлоку Холмсе. Ви дуже кмітливий і розумний, але коли дійде до діла, старий чорт буде першим.

— Дуже прошу у вас пробачення! — мовив мій компаньйон, який своїм сміхом вивів маленького чоловічка з рівноваги. — Безумовно, ви можете пишатись, бо перший з нас виявили цей напис і, як ви кажете, з усього видно, що зроблено його другим учасником нічної події. Я ще не встиг оглянути кімнату, але з вашого дозволу обстежу її зараз.

Кажучи це, Холмс видобув з кишені рулетку й велику круглу лупу. З цими двома інструментами він нечутно майже забігав по кімнаті, іноді зупиняючись, коли-не-коли стаючи навколішки, а одного разу навіть ліг долілиць на підлогу. Він так захопився, що, здавалося, забув про нашу присутність, бо весь час то щось стиха бурмотів, то щось вигукував, то стогнав, то присвистував, то схвально або радісно скрикував. Я спостерігав за ним, і він всіма своїми діями нагадував мені чистокровного, добре видресуваного гончака, коли той кидається то вперед, то назад, шукаючи дичину й скавулячи від завзяття, поки не віднайде загублений слід. Протягом двадцяти чи більше хвилин Холмс не припиняв своїх пошуків, старанно вимірюючи відстані між якимись абсолютно непомітними для мене слідами і час від часу прикладаючи рулетку до стін, що мені теж було незрозуміло. В одному місці він обережно змів на купку сіру пилюку з підлоги й поклав її в конверт. Під кінець вивчив з допомогою лупи напис на стіні, якнайретельніше оглянув кожну літеру. Здається, він залишився задоволений оглядом, бо сховав рулетку й лупу до кишені.

— Кажуть, ніби геній — це безмежна здатність докладати зусилля,— посміхнувся він. — Дуже невдале визначення, але цілком годиться для роботи детектива.

Грегсон і Лестрейд спостерігали за маневрами свого помічника-аматора з великою цікавістю й деякою зневагою. Їм, очевидно, не вдавалося оцінити того, що починав усвідомлювати я: всі, навіть найнезначніші дії Шерлока Холмса було спрямовано до якоїсь певної і практичної мети.

— Ну, що ви скажете, сер? — одночасно спитали обидва.

— Якби я взяв на себе сміливість давати вам поради, це було б спробою позбавити вас честі розплутати цю справу,— зауважив мій друг. — Ви робите все так добре, що було б шкода, якби ще хтось почав вам заважати. — В голосі Шерлока Холмса вчувалось море сарказму. — Якщо ви повідомите мене, як посуваються ваші пошуки,— вів він далі,— я буду щасливий надати вам усю допомогу, на яку здатний. А поки що мені хотілось би поговорити з констеблем, який знайшов тіло. Будь ласка, скажіть мені його ім'я ж дайте адресу.

Лестрейд подивився в свій блокнот.

— Джон Ренс,— сказав він. — Зараз він не чергує. Живе за адресою Кеннінгтон-парк-гейт, Одлі Корт, сорок шість.

Холмс записав адресу.

— Ходімо, докторе,— мовив він,— зараз ми поїдемо до нього. А вам я скажу одну річ, яка може допомогти в цій справі,— повернувся він до детективів. — Це, безумовно, вбивство, і вбивця — чоловік. Зріст у нього понад шість футів, він у розквіті сил, для його зросту в нього трохи замалі ноги, взутий він у дебелі черевики з квадратними передами, курить сигари марки «Трічінополі». Він приїхав сюди із своєю жертвою в чотириколісному екіпажі, запряженому конем з трьома старими підковами і однією новою на правому передньому копиті. Цілком імовірно, що обличчя в нього червоне, а нігті на правій руці довгі. Прикмет не багато, але вони можуть вам прислужитися.

Лестрейд і Грегсон перезирнулись, недовірливо посміхнувшись.

— Якщо цього чоловіка вбито, то яким чином? — спитав Лестрейд.

— Отрута,— коротко відказав Холмс і попрямував до дверей. — І ще одне, Лестрейде, — додав він, обернувшись па порозі. — «Rache» по-німецькому означає «помста», отож не марнуйте часу на пошуки міс Рейчел.

Випустивши цю парфянську стрілу, він вийшов, залишивши обох суперників стояти з роззявленими ротами.