Слава ЗСУ!

Що більше я думав про це вбивство, то неймовірнішою здавалась мені гіпотеза Холмса про те, що Еноха Дж. Дроббера отруєно. Я пригадав, як він нюхав губи мертвого і, безумовно, виявив щось таке, що наштовхнуло його на цю думку. Але, з другого боку, якщо не отрута, то що ж спричинило смерть Еноха Дж. Дреббера, оскільки немає ні рани, ні ознак того, що його задушено? Знову ж таки, чия кров так густо розлилася по підлозі? Слідів боротьби не залишилося, крім того, жертва не мала зброї, якою могла б поранити свого супротивника. Я відчував, що поки ці запитання не дістануть відповіді, ні мені, ні Холмсу буде не до сну. А втім, його спокійна, впевнена поведінка переконувала мене, що він уже виробив теорію, яка пояснює всі факти, хоч я ніяк не міг збагнути, у чому вона полягає. Додому Холмс повернувся дуже пізно, так пізно, що я зрозумів: він затримався не тільки на концерті. Обід був уже на столі, коли він з'явився.

— Це було чудово,— сказав він, сідаючи за стіл. — Пам'ятаєте, що сказав про музику Дарвін? Він твердить, що здатність створювати музикальні звуки й відчувати їх виникла у роду людського задовго до здатності говорити. Мабуть, через це музика й впливає на нас так глибоко. У наших душах живуть невиразні спогади про ті туманні часи, коли світ ще не вийшов з дитинства.

— Досить смілива думка,— зауважив я.

— Думки в людини, якщо їх призначення полягає в тому, щоб пояснити природу, повинні бути такі ж сміливі, як і сама природа,— відповів він. — Але що трапилось? Вас не можна впізнати. Ця пригода на Брікстон-роуд зовсім вивела вас із рівноваги.

— Сказати правду, таки вивела,— погодився я . — Хоч після Афганістану мені слід було б бути більш товстошкірим. Я бачив, як під Майвандом моїх товаришів посікли на капусту, і то не втратив самовладання.

— Розумію. Пригода на Брікстон-роуд — це таємниця, а таємниця збуджує уяву, бо де немає уяви, там немає жахів. Ви бачили вечірню газету?

— Ні.

— Там уміщено зовсім непогане повідомлення про це вбивство. Проте в ньому не згадано, що коли підняли тіло, то на підлогу впала жіноча обручка. І добре, що не згадано.

— Чому?

— Ось прочитайте це оголошення,— відповів Холмс. — Я розіслав його в усі газети ще вранці зразу ж після того, як ми там побували.

Він кинув мені через стіл газету, і я подивився на позначене місце. Це було перше оголошення в колонці під рубрикою «Знайдено». «На Брікстон-роуд цього ранку,— говорилося в ньому,— на бруківці між шинком «Білий Олень» і Холенд-Гроув знайдено золоту обручку. Звертатись до доктора Вотсона, Бейкер-стріт, 221-Б, сьогодні між восьмою і дев'ятою годиною вечора».

— Пробачте, що я скористався вашим прізвищем,— сказав Холмс. — Якби я назвав своє власне, то хто-небудь з тих двох йолопів із Скотленд-Ярду міг би побачити його й втрутитися в справу.

— Та це нічого,— відповів я . — А що я робитиму, коли хто-небудь прийде,— адже в мене немає обручки.

— Та ні, ось вона,— сказав Холмс, кладучи мені на долоню якусь обручку. — Цієї цілком досить. Майже точна копія знайденої.

— І хто, на вашу думку, відгукнеться на оголошення?

— Ну, звичайно, чоловік у коричневому пальті — наш друг з червоним обличчям і в черевиках з квадратними передами. А якщо сам не прийде, то пришле свого поплічника.

— А він не подумає, що це занадто небезпечно?

— Аж ніяк. Якщо я правильно розумію ситуацію,— а в мене є всі підстави вважати, що це саме так,— цей чоловік швидше поставить на карту все, ніж згодиться втратити обручку. На мою думку, він упустив її, коли схилився над тілом Дреббера, і не помітив цього. Він виявив пропажу тільки після того, як пішов з будинку, і прибіг назад, але побачив, що там, через його власну дурість — адже він не погасив свічку — вже товчеться поліція. Він мусив удати п'яного, щоб відвести від себе підозру, яку могла викликати його поява біля хвіртки. А тепер поставте себе на місце вбивці. Після того, як він продумав становище від початку до кінця, до нього, очевидно, дійшло, що обручку він, цілком можливо, загубив на вулиці, коли вийшов з будинку. Що тоді він робить? Та нетерпляче чекає вечірні газети, сподіваючись побачити оголошення про обручку серед інших знайдених предметів. Його очі, звичайно, аж спалахують, коли знаходять це оголошення. Він сповнюється невимовною радістю. З якої речі йому боятися пастки? На його думку, ніхто не побачить зв'язку між обручкою і вбивством. Він прийде. Обов'язково прийде. За годину ви його побачите.

— А що далі?

— О, далі я сам матиму з ним справу. У вас є зброя?

— Є старий армійський револьвер і кілька патронів.