Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Етюд у ясно-червоних кольорах

Справді, це був Лестрейд, який піднявся сходами, поки ми розмовляли, і тепер увійшов до кімнати. Проте самовпевнена манера поводитись, чепуристість в одязі, такі для нього звичайні, цього разу кудись поділися. Обличчя його було схвильоване й стривожене, а одяг втратив охайність. Очевидно, він прийшов з наміром порадитися із Шерлоком Холмсом, бо явно знітився й розсердився, побачивши свого колегу. Він стояв посеред кімнати, нервово крутячи в руках капелюх і не знаючи що робити.

— Це найнечуваніший випадок,— мовив нарешті він,— ну просто незбагненна справа.

— А, ви теж такої думки, містере Лестрейде!— тріумфуюче вигукнув Грегсон. — Я знав, що ви дійдете цього висновку. Ну як, вам пощастило знайти секретаря, містера Джозефа Стенджерсона?

— Секретаря, містера Стенджерсона,— похмуро мовив Лестрейд,— було вбито в готелі «Холлідей» сьогодні вранці близько шостої години.

Розділ 7

СВІТЛО В ТЕМРЯВІ

Повідомлення, яким привітав нас Лестрейд, було таке важливе й таке несподіване, що ми троє аж отетеріли. Грегсон схопився з крісла й перекинув залишки віскі з водою. Я мовчки витріщився на Шерлока Холмса, який міцно стиснув губи й нахмурився.

— І Стенджерсон теж! — пробурмотів він. — Сюжет ускладнюється.

— Він і без цього був досить заплутаний,— пробурмотів Лестрейд, сідаючи в крісло. — У мене складається враження, що я потрапив наче на якусь військову раду.

— А ви... ви впевнені, що ваші відомості точні? — спитав, затинаючись, Грегсон.

— Я тільки що був у його кімнаті,— відповів Лестрейд. — І перший виявив, що саме там трапилось.

— А ми тут слухали Грегсона, він ділився з нами своїми думками про цю справу,— сказав Холмс. — Будь ласка, розкажіть нам, що ви бачили і зробили.

— Охоче,— згодився Лестрейд, сідаючи. — Щиро визнаю: я був певен, що до смерті Дреббера причетний Стен-джерсон. Та сьогоднішній розвиток подій показав, що я цілковито помилявся. Виходячи з цієї впевненості, я поставив собі завдання з'ясувати, що ж сталося з секретарем.

Їх обох бачили на Юстонському вокзалі третього числа десь о пів на дев'яту годину вечора. А о другій годині ночі труп Дреббера знайшли на Брікстон-роуд. Переді мною постало завдання — дізнатися, що робив Стенджерсон між половиною на дев'яту і часом, коли було вчинено злочин, і де він подівся після цього. Я телеграфував у Ліверпуль, повідомивши прикмети Стенджерсона і попередивши, щоб там стежили за американськими пароплавами. Потім я об'їхав усі готелі й мебльовані кімнати в районі Юстонського вокзалу. Розумієте, я міркував таким чином: якщо Дреббер і його компаньйон розлучилися біля вокзалу, то для останнього цілком природно зупинитись на ніч десь недалеко, щоб наступного ранку знову прийти на вокзал.

— Але ж вони, мабуть, заздалегідь домовилися про місце зустрічі,— зауважив Холмс.

— Так воно й було. Весь учорашній вечір я провів у пошуках Стенджерсона, але без ніякої користі. Сьогодні я почав шукати його з раннього ранку і о восьмій годині дістався до готелю «Холлідей» на Літл-Джордж-стріт. На запитання, чи зупинився там містер Стенджерсон, мені зразу ж дали ствердну відповідь.

«Ви, мабуть, той джентльмен, на якого він чекає»,— сказали мені. — І чекає ось уже два дні».

«Де він зараз?» — спитав я.

«Спить у себе в кімнаті нагорі. Він сказав розбудити його о дев'ятій».

«Я сам піднімусь до нього, не чекаючи дев'ятої»,— сказав я.

Моя несподівана поява, здавалося мені, вдарить його по нервах і, можливо, призведе до того, що він прохопиться яким-небудь необережним словом. Коридорний взявся провести мене до його кімнати — вона була на другому поверсі і до неї вів вузенький коридорчик. Показавши мені двері, коридорний уже пішов був униз, коли я раптом побачив таке, від чого мене аж занудило, незважаючи на мій двадцятирічний досвід. З-під дверей тяглася тоненька цівка крові, вона звивисто перетинала коридорчик і утворювала калюжку біля плінтуса протилежної стіни. Я мимоволі скрикнув, коридорний зразу ж повернувся назад. Він мало не зомлів, побачивши кров. Двері було замкнено зсередини, але ми натиснули на них плечима і зламали їх. Вікно кімнати виявилося відчиненим, а біля нього, скрутившись калачиком, лежав чоловік у нічній сорочці. Він був мертвий і вмер, очевидно, досить давно, бо тіло вже заклякло. Коли ми перевернули його горілиць, коридорний відразу ж упізнав у вбитому джентльмена, який під іменем Джозефа Стенджерсона найняв у їхньому готелі кімнату. Смерть сталася від глибокої колотої рани в лівому боці, очевидно, ніж дістав до серця. А тепер найдивніше в цій справі. Як ви гадаєте, що було над тілом убитого?

Попередня
-= 22 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!