Слава ЗСУ!

А ось і правда — хоч проста.

Та що вам правда? Кожен з вас Химери ловить повсякчас... Плутоне, ну-бо, всіх жени,

Бо аж нетямляться вони.

Плутон

Що ж, розігнать — це річ не зла;

А дай ізнов твого жезла!

Ось я його в огонь стромлю.

Гей! Начувайтесь! Всіх спалю!

Жезло тріщить, огнем блищить, Навколо іскрами дощить...

Хто здума близько підійти,

Тому від смерті не втекти,—

Ось я почну кругом кропить.

Крики, тиснява

Ой лишенько! Усе горить!

Тікай, тікай, хто жити рад!

Гей, хто там пре, подайсь назад!

В лице мов приску хто сипнув!

Мене жезлом він навернув!

Усі пропали, хто не втік!

Назад, маскований потік!

Назад, скаженая юрма!

Я б полетів, та крил нема!

Плутон

Одразу плац попросторів,

Ніхто, здається, й не згорів —

Юрма біжить,

Усяк дрижить...

Щоб все гаразд було навкруг, Окреслю я незримий пруг.

Герольд

Явив ти нам розумну міць,

Всяк перед нею пада ниць.

Плутон

Терпіння, друже! Вбачиш ти Іще страхливіші бунти!

Скнара

Тепер послухайте мене:

Ми можем любо круг оглянуть,

Бо ті жінки завжди кругом обстануть, Як чують щось цікаве чи смачне.

А я ж таки не зовсім підтоптався, Краса жіноча ще торка,

Сьогодні б я поженихався,

Бо день такий— усе надурняка.

Та тільки тут народу повно,

Не вчують всі моїх розумних слів;

Я думаю, незгірше б я зумів Все показать на мигах красномовно. Та просто жест нічого тут не варт;

Я вигадав новий цікавий жарт:

Як глину, буду золото ліпити —

З цього металу можна все зробити.

Герольд

Кощавий дурень розходивсь;

Чи бач, на витівки пустивсь!

Бере він золото в грудках ! мне, як тісто, у руках;

Та, хоч воно м’яке й ліпке,—

Все, що він виліпить,— бридке;

А він показує жінкам,

А ті притьмом у крик, у гам,

У вихиляси сороміцькі...

Цей блазень — виродок несвітський; Йому розпусту розсівать,

То ніби меду скуштувать.