Слава ЗСУ!

Лицар А вам уже в обійми закортіло?

Друга дама Як гарно він на руку обіперсь!

Підкоморій Ото нечема! Тут же й розпростерсь... Дама

Та вам, мужчинам, все невлад, відомо!

Підкоморій Де ж пак — розлігсь при цісарі самому! Дама

То роль така; по п’єсі він один.

Підкоморій Чи роль, не роль, а пам’ятай же чин! Дама

Ось сон легкий вродливця огортає.

П ід коморій Уже й захрип; ну й натурально грає!

Молода дама

(у захваті)

Не фіміам — якийсь знадніший пах Війнув, дихнув — до серця аж досяг.

Літня

Ті пахощі мов душу підмивають,

Від нього то!

Стара

Той запах розливають Зростання квіти — чаші нектарові, Що зацвітають рясно в юнакові.

З’являється Гелена.

Мефістофель

Оце така! Тоді я не боюсь!

Не по мені вродливиця чомусь.

Астролог

Я вражений без краю і без міри! Немає слів, признаюся вам щиро,

І змалювать божественну красу, Оспівану з прадавнього часу.

Хто зрить її — дивує до нестями,

Хто мав її — був рівен із богами!

Фауст

Чи я не сню? В глибінь душі буремно Влилось краси пресвітле джерело! Трудне шукання красний плід дало,

І я жерцем зробився недаремно.

Був світ мені нікчемним і пустим,— Став бажаним, змістовним і тривким! Нехай як дим у безвісті розплинусь, Коли від тебе, владарко, відкинусь! Той образ, що в свічаді чарівнім Являвсь мені для насолоди,—

Лиш тінь бліда твоєї вроди!

Тобі, тобі до решти віддаю Всю пристрасть огняну мою,

Любов, жагу, обожування, безум!

Мефістофель (із будки)

Не випадай із ролі, будь тверезим! Літня дама

Струнка й гінка — а голова мала.

Молода

Коли б нога доладна хоч була!

Дипломат

Принцес я бачив іноді таких; Вродливиця од голови до ніг.

П ридворний Вона тихцем підходить до сонька. Дама

Із краснем поруч надто вже бридка.

Поет № краса йому скрашає сон.

Дама

Вона — Діана, він — Ендіміон.

Поет

Ось відійшла богиня без вагання, Схилилася і п’є його дихання,

І враз — цілунок! О жаданий рай!

Дуенья Ще й привселюдно! Це вже через край!

Фауст Хлопчиську стільки милості!

Мефістофель

Та цить!