Слава ЗСУ!

Що хочуть, можуть привиди робить. 242

Він пробудивсь; вона відкралась, стала. Дама

Оглянулась! Я так собі й гадала!

Придворний Здумився він: це що за дивина?

Дама А їй те все уже не первина.

Придворний Тепер вона віч-на-віч стала з ним.

Дама

Я бачу вже — впаде він їй до верші,

І він же, мабуть, думає, що перший!

Усі мужчини — дурні в ділі цім.

Лицар Краси й кохання осяйна цариця...

Дама

Та ні, блудниця безсоромна, ница! Паж

Щасливець він! Чому я не Паріс!

Придворний У сіть таку усякий би поліз!

Дама

Клейнод той мали всі, кому охота,

Вже непомалу стерлась позолота.

Друга

Вона ж ізмалку віялася скрізь.

Лицар

Шукай хто хоч свіжішої принади,

А я і цим послідкам буду радий.

Мені та постать у очах ясна,

Та я сумнюсь, чи справді то вона.

Що бачим ми — оманливе надміру,

А в писане я непохитно вірю.

Тут сказано: «Вона у Трої всім Подобалась — і сивим, і старим».

І опис той якраз сюди пасує:

Хоч я й старий — вона мене чарує.

Астрол ог

Вже він не хлопець, а одважний муж,— Схопив, підняв вродливицю чимдуж, Шкода в його міцних руках пручаться, Він викрадеїї!

Фауст Отак загнаться!

Як смієш ти, зухвалий блазню! Стій!

Мефістофель Заплутався ти сам у грі пустій!

Астролог

Мені здається, мусимо ту сцену Назвати ми:«Як викрали Гелену».

Фауст

Як викрали? А я ж стою тут нащо?

Чи ж я ключем, як треба не махну?

Він вів мене крізь просторінь мовчащу, Крізь хлань жахну — і став я на стану; Я в дійсності, я на твердому ?рунті,

І дух мій духів подолає в бунті;

Собі я владу виборю двійну.

Далека стала близькою мені Спасу її — вона моя вдвійні!

Сміліш! Мені міць Матерів поможе!

Хто взнав її — без неї жить не може!

Астролог

Що коїш, Фаусте? Фаусте! Схаменись! Схопив її — і постать ніби тане;

Махнув ключем — і нітиться Паріс!

Ой горе, горе! Лихо з нами стане!

Вибух. Фауст падає крижем. Духи здиміли.

Мефістофель

(виносить Фауста на плечах)

Ох халепа! Зв\'яжися із дурним,