Слава ЗСУ!

Бо, хто до Матерів доходив,

Тому нічого не страшне.

Фауст

Та я до того торгу й пішки!

А щоб не сталося замішки,

Хай кожен нарізно іде,

Чи де пригоди не знайде;

Коли ж нам треба буде знов зійтися, Тоді, малий, заграй і засвітися.

Гому нкул Отак світити й грати буду!

Склянка заяскріла й задзвеніла.

Ідіть же всяк назустріч чуду!

Фауст

(сам)

Де, де вона? Сказать іще несила...

Коли її земля ця не носила,

Коли її ця хвиля не гойдала,

То в цім повітрі річ її звучала!

У Греції я чудом опинивсь І взнав те вмить, як тільки приземливсь, Ступивши, сонний ще,\' на ?рунт оцей,

Я сильним враз почувся, як Антей.

Яких би див я на шляху не стрів,— Обнишпорю весь лабіринт огнів.

(Подався вдаль).

НА ГОРІШНЬОМУ ПЕНВЇ

Мефістофель

(никає туди й сюди)

Блукаючи поміж огнів, вивчаю Й дивуюся тутешньому звичаю:

То зовсім голі, то вбрання нескромні, Безстидні сфінкси, грифи безсоромні,

Скрізь волохату здибаєш принаду,—

Все світиться і спереду, і ззаду.

І наше плем\'я не завжди етичне,

А не таке нахабне, як античне.

Надати б їм сучаснішого строю Та молодою помазати новою...

Які ж бридкі! Але ми тут гостями...

Вітаю вас, мої прекрасні дами!

І вам чолом, премудрі сиві гриви!

Гриф

(клекоче)

Не гриви — грифи! Не толкуй нас криво —

Ти кривдиш нас. Так часто етимолог Пучками слів нагонить просто полох:

Гризь — грижа — грізний — грузний — грубі — гробний.

Ряд слів подібний — нам же невподобний.

Мефістофель Та можна ж інший ряд тут навести:

Гриф — граф — грабіж — громадити — гребти

Гриф

(клекоче й далі)

Спорідненість цих слів ми довели,—

Було ж за те й огуди і хвали!

Грабуй, греби дівчат, вінці, скарби! Грабіжники — улюбленці судьби.

Мурашки-велетні

Річ про скарби — ми силу їх надбали І поховали все в печери, в скали,

Та арімаспи вислідили лаз,

Сміються, бач,— усе покрали в нас.

Грифи Дізнаємось ми, де вони, чекайте.

Арімаспи