Слава ЗСУ!

І не змогли ми гідно вшанувать Достойну гостю. Цю тяжку провину Він кров’ю б досі вже спокутував,

На горло скараний. Але тепер В твоїх руках покара і пощада.

Гел єна

Ти дарував мені високу власть Судді й цариці, і хоч я гадаю,

Що ти мене лиш вивірити хочеш,

Звершу судді найперший обов’язок — Послухать винуватця. Говори!

Баштовий Лінкей

Дай вклониться, подивиться,

Смерть моя, моє життя!

Богом послана цариця —

Лиш тобі мої чуття.

Ждав я рано, що на сході Вирне світла джерело,

Та неждано в пишній вроді Сонце з півдня ізійшло.

І в той бік звернувся весь я;

Замість падолів і гір,

Замість далі піднебесся Лиш його вбачав мій зір.

Я удався винозорим,

Мов у лісі темнім рись,

Та серпанком півпрозорим Очі раптом понялись.

Ледве мріє щось там тьмяне — Вежа? Брама? Вал? Стіна?

Мла рідіє, мла мов тане —

Аж богиня вирина!

Сяйво миле полонило Серце й душу, все єство; Нещасливця осліпило Красотою божество.

Я забув, що на сторожі,

Не трубив мій вірний ріг...

Вбий мене — і я без дрожі Згину в тебе біля ніг.

Гелена

Не випада мені карать за злочин,

Що через мене стався... Скрізь і всюди,

Собі на безголов’я, пориваю

До безуму серця мужів, які

Себе й других ладні згубить за мене.

Боги й напівбоги, герої й демони

За мене бились, шарпались, боролись

І за собою по світах водили...

Первинна вже накоїла я лиха,

Вторинна ж, і третинна, й четвертинна Ще більше! Увільни цього бідаху.

Кого знетямив бог, невинен той.

ЛІ н к Є й виходить.

Фауст

Володарко! Здивовано я тут І влучницю, і влученого оачу,

І лучницю, і враженого нею...

Ось стріли знов за стрілами летять І в мене б’ють, дзижчать навкруг, пернаті, Пронизуючи наскрізь замок мій.

Що я тепер? Бентежиш ти мені Знічев’я вірні слуги й кріпкі мури;

Боюсь, що й військо скориться моє Тобі, непереможно-переможній.

Що ж діяти? Мабуть, себе і все,

Що мав своїм,— тобі віддати мушу*.. Дозволь мені до ніг твоїх схилитись І вільно й щиро визнати тебе Царицею, єдиною віднині.

Л і н к е й

(несучи скриню; слуги за ним несуть ще декілька)

Могутня владарко, я знов На тебе глянути прийшов!

Хай подивлюсь на вроди чар,