Слава ЗСУ!

Все віддам без вороття... Присмирніли вояки,

Притупилися клинки;

Взрівши той чудовий вид,

Сонця лик — і той поблід...

Проти кращої з богинь Все на світі — прах і тлінь!

(\'Виходить).

Гелена (до Фауста)

Бажаю я розмовиться з тобою;

Сядь при мені! Займи порожнє місце І воднораз мені моє вбезпеч.

Фауст

Ні, перш дозволь навколішки упасти, Зложити клятву вірності і руку,

Що підійма мене, поцілувати!

Хай буду я співвладником твоїм Безмежній, неоміряній державі, Приклонником, слугою, оборонцем!

Гелена

Я бачу й чую тут немало див,

Хотілося б спитать не про одне.

Скажи, чому слуги твойого мова Бриніла так незвично й милозвучно?

До звука звук пристроювався влад.

До слова слово ніби пригорталось, Голубилось, голублячи мій слух.

Фауст

Коли тобі злюбилась наша мова,

То, певно, й спів сподобається теж І зглибока схвилює, пройме душу... Найкраще ми ту музику спізнаєм,

Обоє розмовляючи навзаєм.

Гелена Хотіла б я навчитись тої мови.

Фауст

То мова серця й щирої любові.

Як серце, мріючи, радіє і болить,

Тоді шукаємо...

Гелена

...з ким мрію поділить. Фауст

В минулім чи вдалось, в майбутньому

чи вдасться,

Лише в теперішнім...

Гелена

...знаходимо ми щастя.

Фауст У нім одрада, влада в нім тривка,

Зарукою тому...

, ...моя рука.

Хор

Хто закине щось цариці,

Що приймає так прихильно Пана цього замку?

Вже ж нам правди ніде діти:

Всі ми бранки, ще й не вперше,

З часу Трої загибелі,

З часу мандрів тривожних Та безвихідних злигоднів.

Жони, звичні до кохання,

Добре знають, хто що варт,

А не вибирають;

Пастухам золотокудрим А чи й фавнам чорношерстим — Як кому коли випаде —

На принадливе тіло Рівне право дають вони.

Ближче й ближче зсуваються Вже цариця та лицар,—

Коліно в коліно, плече в плече, Рука в руці гойдаються На подушках Свого трону препишного.