Слава ЗСУ!

Пустіте кудрі —

Все ж це моє!

Гелена Подумай, чий ти,

Кому належиш!

Що може МІННІ,

Коли збентежиш Його блаженство,

Моє й твоє!

Хор

Боюсь, що спілку Він розіб’є!

Гелена іФауст

Будь же покірливий, Сину любимий,

Порив невмірливий Лагідно стримуй!

Тіш свою вроду В тиші долині

Евфоріон

Вам на догоду Дам собі впни.

(В’ ючися поміж хором і пориваючи його до танцю).

В жвавім народі я В’юся навкруг;

Гарна мелодія,

Гарний танечний рух!

Гелена

Добре єси вчинив —

Коло красунь повів В ладний танець!

Фауст

Ні, в тім нема добра — Якась непевна гра...

Де ж їй кінець?

Евфоріон і хор, танцюючи й співаючи, в’ються-переплітаються в кап}.

Влад підіймаючи Ручки тендітні,

Кудрями маючи В грі самоцвітній,

Діл ледь торкаючи Ніжкою зграбною, Всюди зринаючи Постаттю звабною,— Причарувало нас Любе дитя І полонило враз Наші чуття!

Пауза.

Бвфоріон

Найшов я зграю Прудких газелей І з ними граю, Радий-веселий:

Вже я мисливець,

Ви — дичина!

Хор

Біжи тихіше,

Щоб нас пїймати,

Ми всі радніші Тебе обняти...

У нас, красунчику,

Мета одна!

Бвфоріон

Ні, пошугаєм Полем і гаєм!

Я ж бо милую Здобич легку,

Що взято силою,

Те до смаку!

Гелена і Фауст Ну й шаленство, ну й свавілля! Годі ждать од нього впину; Стогне гай, луна поділля,

Мов роги гудуть гучливі...

Що за гамір! Що за гам!

(швидко пробігаючи поодинці) Мимо нас усіх пробіг він, Гордівливий і глузливий, Найдикішу ось настиг він І схопив на заздрість нам.

Евфоріон

(несучи молоде дівчатко)

Я маленьку гордівницю Приголублю силоміццю Вперті губи поцілую,

Пружні груди помилую,