Слава ЗСУ!

Фауст

(до цісаря)

Ти чув про пошту голубину?

До рідних гнізд, в свою країну Ті птахи линуть з далини.

І ці нам служать службу щиру; Лиш голуб — вісник задля миру,

А ворон — вісник для війни.

М ефістофель

Діла у нас, як мідний шеляг... Глядіть, на тих стрімчастих скелях Героям трудно припада!

Вже ворога взяли висоти,

А вдасться їм прохід збороти,

То буде нам гірка біда.

Цісар

Отак мене ви підманули,

В сильце лукаво затягнули,

Аж страшно на душі стає.

Держись, кріпись! Ще вихід є! Терпіння й хитрощі в притузі!

Кінець завжди бува трудний.

Ще є у мене вірні друзі,

Лиш дай мені свободо дій.

Головнокомандувач

(увіходить)

Ти з дуросвітами зв’язався,

Весь час я сумнівом терзався;

Тх поміч лихо принесла.

Від ходу бою я в відчаї;

Хто починав, нехай кінчає,

Я відмовляюсь від жезла.

Цісар

Сховай його до кращих днів,

Іще ж нам доля усміхнеться!

А щодо цих чарівників,

У них зневірився вкінець я.

(До Мефістофеля).

Жезла тобі я не віддам,

Його інакші носять люди,

А зрештою, командуй сам, Побачимо, що з того буде.

(Іде в шатро з головнокомандувачем).

Мефістофель

Ну що ж! Я не помру з жалю!

Нехай тобі патик хрещатий,

А нам з ним нічого почати.

Фауст То що ж робить?

Мефістофель

Я все зроблю!

Гей, ворони, не гаючи й хвилини,

До озера, де граються Ундіни,— Нехай сюди уявні води шлють.

Жіночі штукн трудно нам збагнути: Так відділяють видимість од суті, Що видимість покажеться за суть.

Пауза.

Фауст Озерним дівам наші чорнокрили Напевне непомалу підлестили;

Вода вже проступає тут і там.

Там, де були сухі і голі скали, Джерела бистрі буйно бити стали... Неждане лихо ворогам!

Мефістофель

Така диковина зляка І боягуза й смільчака.

Фауст

Джерела ті зливаються в потоки,

Що ринуть невтриманно на всі боки; Вирує шумовиння хвильове.