Слава ЗСУ!

А вночі вогні іскряться,

Вранці глянь — готова гать! Жертв упало тут немало, Ніччю — крики, зойки, шквал.. Море полум’ям хитало...

Вранці глянь — готов канал. Ох, безбожник він, завида,

Вже й на наше зазіха...

Од непевного сусіда Недалеко до гріха.

Філемон Він же нас до себе кличе: Скільки хоч землі бери!

Бавкіда

Бійся моря, чоловіче,

І не кидайся гори!

Філемон

Ну, ходімо до каплиці, Поки захід не погас, Подзвонити, помолиться — Бог старий не зрадить нас!

ПАЛАЦ

Просторий розкішний сад, широкий, рівно виведений канал. Фауст, старий, аж древній, ходить, думає.

Баштовий Ліикей (в рупор)

Сідає сонце; до причалу Човнів несеться батова:

Останнім жваво до каналу Байдак великий заплива.

Не гнуться щогли в нім добротні, Грайливо мають прапорці,

На нім досвідчені й зальотні Щасливо маються плавці.

На дюні дзвонить дзвін.

Фауст

(жахається)

Проклятий дзвін! Він невлічимо,

Мов зрадний стріл, у серце б\'є!

Усе моє перед очима,

А за плечима б то чиє?

Бринить у нім злорадність хижа,

Що всякій владі межі є:

Отой липняк, та вбога хижа,

Та церківця — то не моє...

Радніший я туди податься,

Та грізно іінь чужа встає;

То сіль в очу, то скабка в п’ятці,

Що всі відрадощі псує!

Баштовий

(як вище)

З вечірнім вітром прудко як Летить процвітаний байдак,

Хоч наладований з верхом Всіляким скарбом і добром!

Процвітаний байдмс, наладований ущерть чужоземними виробами.

Мефістофель, Троє Дужих.

Хор

Вернули ми,

Та ще й з добром...

Вельможний пане,

Б\'єм чолом!

(Виходять на берег, вивантажують добро).

Мефістофель

Вернули ми не порожнем І похвали од пана ждем.

Ми звідси два судна взяли —

Сюди аж двадцять привели.

Що нам доводилось долать,

Нехай посвідчить наша кладь.

На вольнім морі — вальний дух,

Гляди навкруг, не будь лінюх!

Бери, не гербуй,все одно,

Чи рибу вгледиш, чи судно!

Вдалося третє підчепить —

Четверте легше захопить,