Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фауст

Від долі раба?

Чи не ти само це звершило, Серце, в паланні святім?

Чи не палало, юне й добре, ти, Марно дякуючи за рятунок Тому, хто спить у високості?

Тебе шанувати? Чому?

Може, зм’якшив ти колись Болі знедоленим?

Може, притишив колись Сльози настрашених?

Чи не всемогутній Час Мужа із мене викував?

Чи не одвічна судьба Владує і мною, й тобою? Либонь, ти гадаєш,

Що зненавидіти життя я мушу, Втекти десь в пустелю,

Бо не всі вже Пуп’янки мрій достигли?

Ну, тут я сиджу і формую Людей на свій образ —

Поріддя, що подібне до мене, Щоб мучитися, щоб ридати, Щоб втішатися, щоб радіти,—

І зневажати тебе,

Як я!

ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ ХУДОЖНИКА

Ах, сило творча, в глибині Всевладно озовися,

Щоб барви свіжі та рясні З-під пальців полилися!

Душа здригнулась лиш моя — І прагну все обняти.

Тебе, природо, знаю я,

Тож мушу упіймати.

Я вдячний, що із року в рік Росту я в лад природі,

Що радості шумить потік Там, де було безводдя.

Любов синовню привітай,

0 всеплодюща мати!

В мільйонах бризків водограй Без краю буде грати.

Мені вказала ти путі,

Мій розум окрилила,—

1 в цьому вбогому житті Горить безсмертя сила.

НА ОЗЕРІ

Нову поживу, свіжу кров Дас цей світ ясний.

Мене до свого лона знов, Природо,. пригорни!

Гойдає хвиля в лад веслу І вдаль жене човна,

І пасмо гір крізь хмарну млу Назустріч вирина.

Не змикайтесь, очі, очі! Світлий сон наснитись хоче? Гетьте, сни, хоч золоті! — Таж любов не в сні, в житті.

Блимають на водах Тисячами сузір’я,

П’ють туманний подих Спраги повні узгір’я.

На затоці стихлій Зникли вітру й сліди, Заглядає стиглий Овоч в люстро води.

БОЖЕСТВЕННЕ

Благородною будь, Добротворною будь, людино! 3-помежи сущого На всій землі Це єдине тебе У житті вирізняє.

Слава незнаним Вищим істотам,

Що ми прочуваєм!

Хай же людина На них буде схожа: Приклади Навчить нас віри.

Бо природі людські Почуття невідомі:

Доброму й злому Світить сонце згори, Грішним і праведним рівно Сяють місяць і зорі.

Вітер і води,

Громи і град Мітять шалену путь

І, проминаючи,

Із собою беруть Добре й лихе.

Так і по людях Ходить щастя сліпе:

То вшанує

Гарні кучері невиннятка,

То гріховне Голе тім’я старого.

Вишні закони

Попередня
-= 209 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 19.

Останній коментар

  25.11.2016

але


  25.11.2016

важко зрозуміти


  22.11.2016

на какой странице о Маргарите?


Додати коментар