Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Нам знаменують шлях,
І непомильно Треба свого життя Сповнити кола.
Бо людина одна Творить подиву гідне: Розрізняє,
Обирає, звершує суд, Перебіжній хвилі одна Вічність дарує.
Лиш людині дано Воздавати за добрість,
Все злочинне судить,
Рятувати живуще І шкідливе, непевне все Обертати на користь.
Ми ж і богів Шануємо, ніби людей,
Які творять в великому Те, що найкращий із смертних Прагне чинити в малому.
Благородна людино, Добродійною будь в житті 1 невтомно твори Пожиточне й правдиве,
Будь нам прообразом Гаданих вищих істот!
РИБАЛКА
Вода біжить, вода дзюрчить, Сидить рибалка там,
Спокійно вудки він гладить,
Хоч захолонув сам.
Він там сидить, і бачить він: Розверзлася ріка,
1 діва випливла з глибин,
Волога і струнка.
Вона пливе, вона співа:
— Чому ти мій народ З лукавством, звичним для людей, На спеку вабиш з вод?
Ах, знай же, що для рибок є В воді привітний схов!
Пірнай сюди і тут своє Здоров’я знайдеш знов.
Чи блискіт сонця тут поблід?
Чи місяць в водах зник?
Хіба не вдвічі кращий вид, Відбитий в плесі рік?
Хіба це небо голубе Так сповнене краси,
Що не принаджує тебе Світ вічної роси?
Вода біжить, вода дзюрчить, Плюскоче біля ніг.
Проймає пристрасть душу вмить, Немов од слів палких.
Співала й кликала вона,
І сталось так тоді:
Вона зманила, він пірнув Та й зник навік в воді.
НІЧНА ПІСНЯ МАНДРІВНИКА
Ільменау
На всі вершини Ліг супокій...
Вітрець не лине В імлі нічній.
Замовк пташиний грай. Не чути шуму бору.
Ти теж спочинеш скоро,Лиш зачекай.
МІНЬЙОНА
I
Ти знаєш край, де гай цитрин цвіте, Ллють апельсини сяйво золоте,
Дме леготом небес блакитна вись, Високий лавр і тихий мирт звелись? Ти знаєш це?
Туди, туди
У парі нас, Коханий мій, веди!
Ти знаєш дім? Величний рад колон. Блискоче зал, мигтить узір запон І статуї вдивляються в журбі,—
Що сталось, бідне дитиня, тобі?
Ти знаєш це?
Туди,туди,
Мій Охоронцю, нас обох веди!
Ти знаєш гір захмарну височінь?
В тумані там шукає стежку кінь, Живуть дракони древні в гротах гір І падає бескеддя просто в вир.
Ти знаєш це?
Туди,туди
