Слава ЗСУ!

Боже! Кого ти заколов?

В піхви сховай свій меч,

Не супереч!

Фауст

Що було — те пройшло, тому край! Мене не карай!

Маргарита

Ні, будь живий і цілий,

Мусиш упорать могили;

Готуй для кожного ямку З самого ранку.

Матері — кращу містину,

Поруч із нею — сину,

А мені — чуть в стороні,

Недалеко од рідні!

А дитинку мені по праву грудь,

Більш там нікому не бути! —

Тебе до серця горнути,

То було щастя — повік не забуть!

Але його вже більш не вернути,

Порив мій до тебе чимсь ніш скутий, Ніби ти хочеш мене відштовхнуть;

А все ж — це ти, і добрий, як завжди.

Фауст Ти ж бачиш, це я. Іди ж, іди.

Маргарита

Куди?

Фауст

На волю.

Маргарита

Коли нас жде там вічний дім,

Тоді ходім, ходім!

Піду я в тихий той куток,

І далі — ні на крок...

Ти йдеш? О Генріху, коли б і я могла...

Фауст

Ти можеш, аби хіть!

Глянь, двері вже відкриті.

Маргарита

Нема мені надії на цім світі — Впіймають скрізь, куди б я не втекла! Ой тяжко-важко ходить попідтинням, А ще до того з нечистим сумлінням... Ой тяжко-важко в чужині блукати

І щогодини ждать розплати!

Фауст Я лишусь з тобою!

Маргарита

Облиш! Облиш!

Дитя рятуй скоріш!

Туди, туди,

Під гору йди,

Понад ручай,

І прямо в гай,

І до ставка,

Де кладочка...

Витягай, витягай!

Воно ще виринає,

Воно ще б’ється!

Рятуй! Рятуй!

Фауст Отямся! Чуй!

Один лиш крок — і вільна ти! Маргарита

Коли б нам мимо гори пройти!

На камені там моя мати сидить,

Аж жах шибає мною!

На камені там моя мати сидить,