Слава ЗСУ!

Хитає головою!

Ні, вже не кива... — ой, важка голова... Оіить — не проспиться, жива — нежива... Спить, щоб ми вдвох раювали.

Щасні ті хвилі бували!

Фауст

Як ні впросити, ні вблагати,

То мушу силоміць узяти.

Маргарита

Пусти! Я насильства не буду терпіть!

Кинь мене, мов убивця, душить!

Все ж я робила тобі самохіть!

Фауст День уже дніє! Мила! Мила!

Маргарита

День! Правда, щодень! Останній день настає, Це буде весілля моє!

Гляди ж, не кажи, що вже в Гретхен ти був! Бідний мій віночку!

Прощай, прощай!

Ми зустрінемось, чекай,

Тільки не в таночку.

Кругом народу — аж загуло,

Площі й вулиць мало.

І враз тихо стало.

Ударили в дзвін, зламали жезло, Волочать мене на плаху,

Руки зв’язавши назад.

Натовп здригнув від жаху —

Змахнув сокирою кат...

Ввесь світ, як німа могила!

Фауст

Ой нащо мене мати родила!

Мефістофель

(на порозі)

Швидше! Бо тут вам хвилина остання. Годі вагання й словами змагання. Коней моїх здригання День провіщає близький.

Маргарита

Хто це, хто це такий?

Він! Він! Прожени!

Чого він прийшов сюди з глибини?

По мене!

Фауст Ти будеш жить!

Маргарита Суд Божий буде мене судить! Мефістофель (до Фауста)

Ходім! Бо кину тут тебе із нею! Маргарита

Боже, зжалься над рабою твоєю!

Ви, херувими і серафими,

Мене осініте крильми благими!

Генріху! Який ти страшний!

Мефістофель Вона рокована!

Голос (з неба) Врятована! Мефістофель (до Фауста)

(Зникає з Фаустом). Голос (зсередини, завмираючи) Генріху! Генріху!

Мерщій!

ДІЯ ПЕРША

ГАРНА МІСТИНА

Фауст лежить серед квітучого лугу, зморений, неспокійний, сон його ие бере. Смерк ае. Навколо кружляють граціозні малята-духи.

Аріель

(співає в супроводі еолової арфи)

Як весна прилине юна,