Слава ЗСУ!

Хвилює все у досвітку рахманнім, Многоголосим дзвоном гай лунає,

Долини мріють в мареві туманнім,—

Та світло неба бореться зі тьмою:

Вітки, що спали в застумі духмянім, Малюються чіткіш передо мною,

І кольори вирізнюються чисто;

Квітки й листки жемчужаться росою; Навколо мене рай цвіте барвисто.

Угору глянь — розжеврілись вершини, Вістуючи нам сонця схід врочисто;

До них раніш одвічне світло лине,

Що згодом лиш до нас дійде, веселе...

Ось на шумкі зелені полонини Вже сонце килим світлотканий стеле,

Що шириться, все далі й далі йдучи;

Воно зійшло! — Я відвертаюсь, леле!

Бо ранить очі вид його сліпучий.

Буває так — після років шукання, Пройшовши шлях тернистий та колючий, Ти на порозі здійснення бажання Враз спинишся налякано, бо звідти Обдасть тебе палюче полихання;

Ти світоч жизні хочеш запалити —

Коли ж навкруг кипить огненне море!

Чи то любов, чи гнів — не зрозуміти, Такі палкі і радощі і горе,

Щодо землі твій погляд знову рветься, Сховатись в запинало непрозоре.

Нехай же сонце ззаду зостається!

Ось водоспад все більш мій зір чарує.

Зі скель стрімких вій нависом іллється, Мільйонами струмочків він вирує, Клубочиться він хмарою сяйною,

В повітрі шумом розсипним шумує.

В його бризках розлогою дугою Веселка грає змінно-переливна,

То мов різьблена, то пов’ється млою, Відсвіжує навколо все, чарівна...

Дивись на неї й добре розмірковуй:

Вона нам каже, осяйна царівна,

Що все життя — лиш відсвіт кольоровий.

ЦІСАРСЬКИЙ ПАЛАЦ

Тронна зала. Державна рада чекає на цісаря. Сурми. Увіходить цісар із пишним почтом,сіпає натрон, праворуч астролог.

Цісар

Зібралися, панове-радо?

Я всіх вас тут вітаю радо!

І мій мудрець сюди з’явись...

А де ж це дурень залишивсь?

Юнкер

Він за тобою ззаду плівся,

На сходах якось повалився;

Кудись однесли товстуна,

Чи він упивсь, чи вбивсь — хтозна.

Другий юнкер

Натомість зразу — й де він взявся? — До нас другий якийсь пробрався Препишно вбраний баламут;

Хоч і бридкий, а здавсь на жарти!

До входу кинувся, до варти,

А ті схрестили алебарди...

Та вже той смілий блазень тут!

(навколішках перед троном)

Що всі не люблять — і вітають Що всі зовуть — і геть женуть?