Слава ЗСУ!

Я фарби згущую? Так ні ж!

Картина в нас іще чорніш.

Пауза.

Тут пильні заходи потрібні,

Бо серед тої ворохібні Й клейноди цісарські впадуть.

Воєначальник

Тепер ніде нема спокою:

Всі тнуться, б’ються до убою,

Команди й вухом не ведуть;

А міщанин за кріпким муром І рицар в замку, як в гнізді,

Сидять, мовчать в чеканні хмурім, Нас залишаючи в біді.

Бунтують наймані солдати,

Що плату несповна дали;

Якби ми їм були не винуваті,

Вони вже б досі всі втекли.

Попробуй їм чогось не дати —

Яриться осяче кубло;

Вони нас мають захищати,

А лиш плюндрують наголо.

Скрізь хазяйнують, все гайнують, Півцарства зруйнували вже...

Хоч десь-не-десь ще королі панують, Та їм якось до того байдуже.

Підскарбій

Що до союзників звертаться?

Від них субсидій не діждаться,

І наші труби без води...

А ще ж — хто ласкою твоєю Заволодів тепер землею?

Скрізь пан новий, куди ти не піди; Всяк хоче жити незалежно,

Всяк силу он яку забрав;

Нароздавали ми тих прав необережно, Що аж самі лишилися без прав...

А щодо партій, як не звуться,

На них надія теж мала,

Бо вже без дії зостаються Й огуда їхня, і хвала,

Принишкли гвельфи й гібеліни, їх потомила боротьба;

Що їм до іншого руїни?

Усяк лише про себе дба.

До злота двері всі заперто;

Усяк собі згрібає вперто,

А ми біднієм з кожним днем.

Підчаший

Мені теж трудно з ділом зладить; Щодня ми хочем заощадить —

Щодня все більше вищаєм.

До столу треба все настачить,

Кухар нужди ні в чім не бачить:

І сарни, й свині, і бички,

І кури, й гуси, і качки...

Уся та натуральна подать Порядно з наших дібр надходить,

А от вина недостає... ^

Колись в льоху бочок-бочок, бувало,

Із винами найкращими стояло,

Тепер його все мало й мало,

А наше панство п’є та й п’є.

Вже й ратуша льохи відкрила,

Та що ті кухви та барила?

На них питців як хмара б’є!

А я все мушу рахувати;

Од мене всі чекають плати;

Лихвар же буде втричі драти За те, що нині в борг дає...