Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фауст

Б’ємо ми невгодовані ще свині,

Спимо ми на заставленій перині, їмо ми ніби з’їдений обід...

Цісар

(помовчавши, до Мефістофеля)

І в тебе, блазню, мабуть, є сім бід?

Мефістофель

Ні одної! Я в захваті дивлюся На блиск двора й напасті не боюся.

Твоя ж бо влада сильна і міцна,

І армія всім ворогам страшна;

А добра воля, й мисль, до дії скора,

І труд повсюдний — то твоя підпора.

Тут місця для побоювань нема;

Таких зірок не перекриє тьма!

Гомін у юрбі

Паливода... Зна, що почім...

А бреше як... Добро таким...

Я знаю вже... Куди він гне...

Проекти нам... Складать почне...

Мефістофель

Скрізь є в чімсь брак,

хоч світ кругом хороший Та що кому, а вам бракує грошей.

Хоч долі й не валяються вони,

Та мудрий все дістане й з глибини.

У надрах гір, в підмур’ях під домами Є золото в монетах і шматками;

А хто його д обуде з тих темниць? Природа й дух, людини творча міць.

Канцлер

Природа й дух противні християнам, За них горіть невірам окаянним Доводиться недарма на кострах. Природа — гріх, а дух — нечиста сила, Що сумніви потворні породила Благочестивому на страх.

У нас є інші дві підпори,

Що проти злої непокори Завжди за цісаря стоять;

Це — духовенство та лицарство,

Що їх уміє вдячне царство Маєтностями дарувать.

Простолюдці, до лиха звичні,

Буває, опором стають:

То чаклуни все єретичні Село і місто нам псують.

Ти, певно, з ними накладаєш,

Як блазень, блазнів поважаєш, Зухвалі жартики пускаєш,

Щоб їх сюди якось втягнуть.

Мефістофель Що ви учений муж, я пізнаю нараз! Чого не мацнете — далеко те од вас, Чого не візьмете — того нема зовсім, Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите — не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага.

Цісар

Знов пащекує без угаву блазень... Навіщо ця великопісна казань? Обридли вже мені оті «чого»;

В нас золота нема — дістань його!

Мефістофель Знайду я те, що кожен з вас шука Це річ легка і воднораз важка.

Скарби самі нам не дадуться в руки, Доводиться удатися на штуки, Зміркуйте лиш: в страшну ту давнину,

Як орди скрізь проносили війну,

То люди всі, лякаючись навали,

Своє добро по тайниках ховали За римлян теж таке завжди велось,

Та й дотепер, можливо, дотяглось.

Попередня
-= 88 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 19.

Останній коментар

  25.11.2016

але


  25.11.2016

важко зрозуміти


  22.11.2016

на какой странице о Маргарите?


Додати коментар