Слава ЗСУ!

І все те у землі лежить, мов. на схороні,

І, як сама земля, належить теж короні.

П ідскарбій

Хоч дурень він, а добре зміркував;

Так, це одне із цісаревих прав.

Канцлер

То біс сильце із золота вам ставить,

Щоб пагубу незміряну направить.

П ідчаший

Аби він дав потрібний нам запас,

То хай вина впаде уже й на нас.

Воєначальник

Розумний дурень, зна, що обіцяти:

Аби де взять — не гребують солдати.

Мефістофель

Не думайте, що я вас одурив;

Спитайте мудреця без зайвих слів.

Він астролог, часу ходу пильнує,

Хай скаже тут, що небо нам віщує.

Гомін у юрбі

Два шахраї... Один то грець...

Край трону дурень... І мудрець...

Та сама пісня... знана всім...

Той шепче щось... А той за ним...

Астролог

(говорить те, що йому підшіптує Мефістофель)

Над нами Сонце щиро золоте; Меркурій-вісник нагороди жде;

Венера, нам зичлива кожну мить,

І рано й вечір любо всім зорить;

Цнотливий Місяць химерує знов;

Марс хоч не прийде, то стенає кров; Юпітер сяє всіх світил ясніш;

Сатурн великий, хоч заледве вздриш. Він як метал і небагато варт,

А на вазі заважить не на жарт.

Як Сонце з Місяцем зійдуться враз, То срібло й золото — щасливий час!

А інше все прийде само тоді —

Двірці, сади, красуні молоді,

І все це дасть один великий муж,

Він зробить те, що з нас ніхто недуж.

Цісар

Це все я чую удвійні,

Але ж не віриться мені.

Гомін у юрбі

Що він плете?.. Це щось не те...

Це чортівня... Одна бридня...

Чували вже... Чекали вже...

Ізнов обман... Пуска туман...

Мефістофель

Стоять, бурмочуть щось там знишка І ніби віри нам не ймуть;

Тому згадалась чорна кішка,

Той дума папороть добуть,

Той хоче якось змудрувати,

А той на чари наріка,

А й їм часом лоскоче в п\'яти,

Хода стає чомусь хитка...

То, знайте, дія невмируща Природи таємничих сил Струмує, мов вода живуща З глибин найглибших, як з могил. Коли занило в тебе тіло І пояс раптом засвербів,—