Слава ЗСУ!

Діяльний дух, як я близький до тебе!

Дух

Близький до того, що збагнеш,

А не до мене!

(Щезає).

Фауст

(падає додолу).

Не до тебе?

А до кого ж?

Я, подоба Божа,

І не близький до тебе!

(Хтось стукає у двері)

0 смерть гірка! Це йде мій помічник, Докучливий сухий влазлйвець!

1 щастя обернулось внівець,

І привид вимріяний зник!

Увіходить В а г н е р у шлафроці» в нічному ковпаку, з лампою в руці. Фауст відвертається з нехіттю.

В а г н е р

Даруйте, ви декламували;

Це з грецької трагедії, мабуть?

Це вміння має значення чимале,

І я б хотів його здобуть.

Чував я, що й священик-казнодія Повчитись часом може в лицедія.

Фауст

Так, якщо й сам священик — лицедій; Немало є між них такого крою.

В а г н е р

Ох! Ми живем здебільша самотою І бачим світ хіба у день святий,

Немов крізь телескоп, лише здалека;

І вчить людей казанням — річ нелегка.

Фауст

Без почуття й мистецтво все даремне, Коли ж говорить з вас душа,

То слово щире і буремне Усі людські серця зруша.

А ви?.. Сидіть та компонуйте З чужих об’їдків розмазню,

Та в попілець ретельно дуйте —

Ачей здобудете вогню!

Як вам це всмак, то дурні й діти З вас подивують інший раз;

Але шкода серцями володіти,

Коли немає серця в вас.

В а г н е р

Та красномовство все ж нам не байдуже, А я, на жаль, в нім знаюся не дуже.

Фауст

Шукай заслуги не в словах,

Не шийся в галасливі блазні!

Як розум є в твоїх речах,

То будуть без окрас виразні,

Бо для правдивих мудреців

Не треба вишуканих слів.

Всі ваші фрази дуті, беззмістовні, Цяцьковані, бундючно-пишномовні,—

То вітер лиш, що десь між верховіть Сухим осіннім листям шарудить.

В а г н е р

Ох, довгий лан знання,

А ми недовговічні!