Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Прошу уваги. Колега Поласар підключив до ҐОДа програмний блок СГ. Ель-Салям вимкне солазер і замаскує його. Де Ротмонт? Гаразд — ти приготуєш два важкі спускні апарати. Пілоти і доктор Накамура залишаться в стерновій рубці, а я піду прийму душ і зразу ж повернуся. Ага! Гаррах, Темпе, перевірте, чи все, що не любить десяти g, як слід закріплене. Без мого дозволу нікому не заходити до навігаторської. Все.

Стірґард обійшов пульти і, бачачи, що свої місця залишили тільки пілоти, кинув від дверей:

— Лікарів прошу зайняти свої робочі місця.

За хвилину стернова рубка спорожніла.

Гаррах пересів і, забігавши пальцями по клавіатурі, почав переглядати на світних схемах інтерцепторів стан усіх агрегатів од носа аж до корми. Побачивши, що він йому непотрібний, Темпе підійшов до японця, який саме переглядав спектри квінтянських сигнальних спалахів, і запитав, що означає «блок СГ».

Гаррах і собі наставив вухо, бо теж досі нічого про нього не чув. Накамура відірвав очі від бінокулярів і меланхолійно покивав головою. . — Отець Араго буде дуже засмучений.

— Переходимо на воєнний стан? Що означає «СГ»?—допитувався Темпе.

— Вміст кільового трюму ні для кого вже не таємниця, панове.

— Того замкненого? То, виходить, там немає ніяких великоходів?

— Ні. Там сюрприз для всіх. Навіть для ҐОДа. Крім командира й моєї скромної особи.—Побачивши подив на обличчі в пілотів, японець додав:— Штаб SETI визнав це за доцільне, панове. Всі ви пройшли імітаційний тренінг висадки поодинці. Цим самим кожен із вас може опинитись у становищі, м’яко кажучи, заложника.

— А ҐОД?

— Це машина. Комп’ютери останнього покоління теж не застраховані від злому, навіть дистанційного, і з них можуть витрусити весь уміст програм,

— Але ж кілька особливих блоків пам’яті не можуть займати цілий трюм?

— Там немає ніяких блоків. Там «Гермес». Своєрідний макет. Бездоганно імітований. Для приманки.

— А додаткові програми?.. Японець зітхнув.

— Це символи, дуже давні. Ближчі для вас, аніж для мене. С — Содом, а Г — Гоморра. Дуже неприємні — особливо для папського делегата. Я йому співчуваю.


СОДОМ І ГОМОРРА


Звичайно, коли корабель ішов своїм ходом, на борту чи хоча б у кают-компанії настрій у всіх поліпшувався, бо можна було бодай під час їди забути про гордіїв вузол, який дедалі тугіше затягувався. Вже сам той факт, що вони сідали за столи, що можна було нормально насипати в тарілки юшку, а в склянки наливати пиво, подавати один одному сіль, ложечкою цукру підсолоджувати каву, звільняв людей од неминучих дій у стані невагомості, бо, як було сказано вже тисячу разів, невагомість звільняє від пут гравітації і є цілковитою свободою, яка не тільки побут людини, але й кожен рух її тіла робить кумедним. Неуважний астронавт як правило весь у синцях, у ґулях, одежа його облита різними напоями, він плаває по каюті за паперами, які розлітаються на всі боки, а якщо опиниться у великому приміщенні, без «реактивних матеріалів», то стає безпораднішим від немовляти, бо ніяк не вирачкує зі стану зависнення в повітрі. Забудькам для порятунку з такого скрутного стану доводилося застосовувати наручні годинники, а коли цього виявлялося замало, то й куртки та светри, бо закони ньютонівської механіки проявляли тут усю свою жорстокість: якщо на тіло в стані непорушності не діє жодна сила, то його ніщо не приведе в рух, крім закону дії й протидії. У той час, коли йому ще хотілося жартувати, Гаррах якось сказав, що на орбіті досконале вбивство можна вчинити дуже легко, і він сумнівається, чи будь-який суд міг би засудити вбивцю, бо досить намовити приреченого роздягтися перед купанням і дати йому легкого щигля, як він зависне між стінами й стелею і корчитиметься там, аж поки помре з голоду. А трибуналові можна пояснити, що ти пішов по рушника й забув повернутись. Те, що ти не приніс рушника,— зовсім не злочин, а як відомо—nullum crimen sine lege’: карне право чомусь не передбачає невагомості в її кримінальних наслідках.

Після того, як було віддано нові розпорядження, що, на думку Темпе, оголошували «воєнний стан», настрій навіть під час вечірньої підживи не поліпшився нітрохи. Хтось міг би подумати, що кают-компанія — це монастирська трапезна з суворими правилами мовчання, їли, не дуже знаючи, що їдять, переклавши всю відповідальність за наслідки на шлунки, бо самі переварювали те, що їм повідомив після обіду Стірґард« Він виклав план операції й говорив так тихо, що його ледве було чути. Хто його знав, той розумів, що цей незворушний спокій свідчить про лють.

Попередня
-= 112 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!