Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

Ліфт уже гальмував, вогні, що їх вони проминали, миготіли щораз повільніше.

— Дай спокій Хрусові,— буркнув Герберт. — Коли хочеш знати, Араго розмовляв з Горабом перед самою нарадою.

— Звідки ти знаєш?

— Від Гаргнера. Араго був у Гораба перед розмовою з нами.

— Ти вважаєш?..

— Не вважаю, але знаю одне: домініканець нам допоміг.

— Але як теолог.

— Я на цьому не знаюся. А от він знається і на медицині, і на теології. Як поєднати одне з другим, це його клопіт. Ходімо перевдягатися, треба ще все приготувати й визначити час.

Перед операцією Герберт ще раз перечитав надісланий з голотеки протокол:

найважчі планетарні машини спинилися під час роботи, бо їхні оптиметри виявили металевий предмет, у якому містилася органічна матерія. Отож з Бірнамського лісу було по черзі видобуто сім старих велетоходів, а з них — шість трупів. Два діґлатори лежали один від одного на відстані якихось кількасот метрів. Один виявився порожній, а в другому була людина в дзвоновому вітрифікаторі. Екскаватори восьмого покоління вгризлись у льодовик. Поруч із ними діґлатор видавався карликом.

Керівництво робіт вислало на пошуки інших жертв крокуючі бурильні установки з високочутливими біосенсорами, бо Бірнамська западина поглинула дев’ятьох чоловік. Ніяких слідів людини, яка покинула свій діґлатор, знайдено не було. Обшивка велетоходів була деформована тиском крижаних обвалів, однак вітрифікатори збереглися напрочуд добре.

Група контролю лаштувалась одразу ж повернути їх для реанімації на Землю, але це означало, що заморожені тіла довелося б тричі піддавати перевантаженню: на старті малого маятникового корабля з Титана, на старті транспортної ракети Титан — Земля й при посадці на Землю. Просвітивши контейнери, контролери виявили важкі ушкодження усіх тіл, в тому числі переломи черепів, отож таке складне транспортування було визнане надто ризикованим.

Тоді комусь спало на думку передати вітрифікатори «Еврідіці». Вона мала в своєму розпорядженні найновішу реанімаційну апаратуру, і водночас її стартове прискорення мало бути зовсім незначним з огляду на гігантську масу корабля. Виникла проблема з ідентифікацією загиблих, яку не можна було здійснити, не відкривши вітрифікатори.

Хрус, головний лікар «Еврідіки», узгодив з керівництвом і штабом SETI, що точні дані й імена знайдених у льодовиках Титана людей будуть передані на корабель по радіо з Землі, бо виявилося, що всі комп’ютерні диски пам’яті були демонтовані ще раніше й спочивали тепер в архівах швейцарського філіалу SЕТІ. До моменту старту канали зв’язку були забиті, а хтось доповів, що ті дані не дуже важливі, й «Еврідіка» покинула білятитанову орбіту раніше, ніж лікарі схаменулися, що інформації про загиблих бракує.

Герберт звертавсь до командира, але це нічого не дало, бо корабель уже набирав швидкість, гнаний лазерами «Геркулеса», мов снаряд. На цій пусковій фазі Титан приймав усю силу світлової віддачі на себе, і планетологи вважали, що він може тріснути. Побоювання не справдилися, однак прискорення йшло не так гладенько, як сподівалися проектанти. Оболонка Титана втягла «Геркулес» углиб літосфери, від бурхливих сейсмічних хвиль задвигтіли основи пускових лазерних установок, і, хоча планета витримала цей землетрус, а вірніше титанотрус,— лазерний стовп тремтів і хитався.

Довелося зменшити пускову силу, перечекати, поки струси згаснуть, аж тоді знову наводити пошкоджені лазерні установки на дзеркальну корму корабля.

Це порушило радіозв’язок, накопичило непередані вчасно відомості і, що найгірше, Титан сам зазнав дії вібрації, бо за два роки перед цим був виштовхнутий далі від Сатурна й загальмований так, щоб «Геркулес» міг увесь час розганяти «Еврідіку» лазерним світлом. Сотні тисяч старих термоядерних головок, загнаних у надра Титана, зрештою знейтралізували й ці коливання, хоча й не обійшлося без небажаних наслідків.

Ось чому реаніматори не могли взятися до діла — адже протягом кількох тижнів на «Еврідіку» сипалися удари лазерного стовпа, який то поціляв, то промахувавсь, і з дзеркальної корми ці струси поширювалися на ввесь корпус корабля.

Ці труднощі, пов’язані із сейсмічними струсами Титана, пошкодження кількох бооштурвальних батарей примусили відкласти воскрешення. Та багато хто з учасників польоту вважав, що повернути до життя знайдених мерців — справа майже безнадійна. З кожним днем в умовах уже постійних перевантажень і прискорення зв’язок із Землею дедалі слабшав. Перевагу мали ті радіограми, які вважалися необхідними для успішного завершення експедиції.

Зрештою на «Еврідіку» все ж передали із Землі імена п’ятьох загиблих, їхні фотографії та біографії, проте цього було замало для розпізнання. Під час вітрифікації, яка відбувалася раптово, лицьові частини черепів були розтрощені. Вторинні ядерні вибухи всередині кріотерів здерли з заморожених людей одяг, який вони мали під скафандрами. Рештки цього одягу були витиснені киснем крізь тріщини скафандрів до азотних домовин і перетворилися на порох.

Попередня
-= 30 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!