Слава ЗСУ!

— Нічого.

— Власне, у цьому полягає differentia specified між знанням і вірою. Воскрешені нічого не побачили після смерті, але це, наскільки я знаю, не порушило догм віри. Найновіша есхатологія християнства твердить, ніби воскрешений забуває обставини перебування у потойбічному світі. Мовляв, це е акт Божественної цензури, яка забороняє людям тинятися з цього світу в той. Коли вже людина може присвятити своє життя такій еластичній вірі (доказом чого є Араго), то наскільки ж простіше прийняти за чисту монету реальні суперечності, вивчивши які, ти можеш опинитися серед квінтян. Повір у фізику так, як Араго в свого бога. Хоча, на відміну від віри, фізика може помилятися. Ти маєш свободу вибору. Обдумай усе. А тепер іди вже, я повинен працювати.

Наближалася північ, а Марк, опинившись у своїй каюті, не переставав думати про Лаугера та ченця. Фізик на своєму місці, а ось той, другий? На що він сподівається? На що розраховує? Адже не на місіонерську діяльність? Чи, може, й справді вже виникла нова галузь теології, що займається не людськими дарами і творіннями бога, а панотець Араго вважає себе її представником? Чому під час розмови він сказав, що там може панувати зло?

Лише тепер Марк осягнув усю глибину страху, який мав відчувати чернець. Араго боявся не за себе, а за свою віру. Міг ставитися до Спокути як до ласки, що нею ощасливлено людство і він, представник Церкви, котрий бере участь в експедиції до нелюдських істот, куди не сягає його Євангеліє. Священик міг так думати. А через те, що вірив у божу всюдисущість, вірив і у всюдксущ}.сть особистого зла, бо диявол, який заводив Христа в спокусу, існував іще перед Благословенням і Зачаттям.

Отже, чернець віз із собою догми, якими жив, заради того, щоб наразити їх на ризик бути спростованими?

Воскрешений пілот заперечливо похитав головою. В Лаугера він міг питати про будь-що, але священика питати не наважився б. У Євангелії нема ні слова про те, що розповів Лазар після воскресіння з мертвих. Так само й він, Марк, нічим не може допомогти панотцеві Араго, хоча й повернувся з того світу. Аби вціліти, віра надала подібному воскресінню іншу, мирську, тлінну назву, тож не зазнала втрат.

Зрештою, він, Марк, на цьому не знався, але зрозумів нестерпну самотність ченця. Зрозумів тому, що сам перестав бути самітником, безпорадним і бездіяльним, випадково взятим на борт, нещасною жертвою аварії.

Він почав роздягатися, збираючись лягти спати, і прислухався до цілковитої тиші, що панувала на кораблі. «Еврідіка» летіла на межі світлової швидкості, а невдовзі мала реверсувати тягу. Тоді годинники в усіх приміщеннях покажуть критичну годину, аби екіпаж устиг укластися в ліжка навзнак і пристебнутися ременями. В цей час кулі, що з’єднують корпус, виконають всередині броньованих сегментів поворот на сто вісімдесят градусів. Довкола все завирує, але хаос і сум’яття триватимуть лише якусь мить. Після цього все знову застигне у незворушному спокої. А пломінь тяги, замість того, щоб бурхати навколо корми, витягнеться вздовж носа вперед. Зв’язок із Землею поліпшиться. З багаторічним запізненням «Еврідіку» наздоганятимуть вісті від тих, кого члени екіпажу полишили вдома.

До нього, Марка, такий лазеровий лист не надійде, адже на Землі в нього нікого не залишилося. Однак замість минулого в нього було майбутнє, заради якого варто жити.

Передісторія експедиції сповнена драматичних зіткнень та суперечок. І хоча майже всі визнавали, що теоретично такий політ здійснити можна, проект експедиції мав багато противників. Шанси на успіх починання обчислювали в різний спосіб, і вони були зовсім мізерні. Перелік факторів, які могли так чи так спричинити загибель експедиції, складався більше як із тисячі пунктів. Може, саме через це експедиція все-таки відбулася. Те, що вона не мала майже ніякої практичної користі, було неабияким викликом — тут-таки знайшлися добровольці, готові взяти в ній участь.

Поки «Еврідіка», нарощуючи прискорення, полинула у космічний простір, вартість програми зросла в геометричній прогресії — як, зрештою, слушно застерігали опоненти й критики. Але вкладені кошти мали вже самостійну силу і потягли за собою нові видатки, програму лихоманило не гірше, ніж поверхню Титана після старту «Еврідіки».

Заглиблений у читання воскреслий астронавт, названий Марком, не зупинявся на всіх тих кризових ситуаціях, що виникали в процесі підготовки польоту, будівництва кораблів, і на тому, як рикошетом відбивалися земні вади на долі програми: неякісне обладнання, корупційні та політичні афери причетних до програми політиків і промисловців. Тепер, коли він уже й так летів на борту «Еврідіки», його не обходили всі оті колізії підготовчої фази. Натомість Марк серйозно вивчав історію астронавтики, транссолярні перельоти й досягнення автоматичними зондами Альфи Центаври. Він учитувався в донесення, що рясніли прізвищами працівників Ґрааля та Роембдена, можливо, сподіваючись пізнати серед них імена знайомих йому людей.