Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

Ґоссе ніде не було. Від контрольної вежі двома рядами тяглися будівлі, з’єднані з нею тунелями. Космодром був розташований тут через недогляд чи звичайну помилку. Згідно з попередньою аускультацією, проведеною роботами, в надрах цієї колишньої вулканічної долини мали міститися родовища корисних копалин. Точніше — це був кратер старого вулкана, дно якого випнули сейсмічні корчі Титана. Отож, саме сюди в першу чергу було направлено людей і машини, які й почали монтувати схожі на бочки житлові приміщення для персоналу. Аж тут надійшла інформація: буквально за кілька сот миль звідси починаються неймовірно багаті і зручні для експлуатації уранові родовища. Голоси керівництва тоді розділились. Одні хотіли ліквідувати цей космодром і почати все заново на північному сході, інші затялися, доводячи, що будувати слід тільки тут, бо хоча родовище по той бік западини справді розташоване мілко, але воно малопотужне, а отже й малопродуктивне. Прихильників ліквідації першої площадки космодрому хтось назвав «шукачами святого Ґрааля», і назва Ґрааль прилипла до родовища. А космодром не ліквідували, але й не розширили. Пішли на жалюгідний компроміс, викликаний браком коштів. Хоч економісти довели, що вигідніше буде закрити космодром у старому кратері, а роботу зосередити в одному місці — на Ґраалі, перемогла логіка моменту. Зрештою Ґрааль довго не міг приймати важкі кораблі, тоді як кратер Роембдена (то було ім’я геолога, який його відкрив) не мав власного ремонтного доку, портальних розвантажувальних кранів, найновішої апаратури. Отож і тривала нескінченна суперечка, хто кому підпорядкований і хто що з цього буде мати.

Частина керівництва й далі вірила в родовища урану під кратером, було навіть зроблено кілька пробних свердловин. Однак робота йшла мляво, бо тільки-но сюди закидали хоча трохи людей і техніки, Ґрааль одразу їх перехоплював, будівництво знову завмирало, а машини спинялися серед похмурих схилів Роембдена. Парвіс, як і решта «перевізників», не втручався в конфлікт, хоча й знав у загальних рисах суть справи. Ґрааль усе ще домагався ліквідації космодрому, особливо після того, як його власний порт розширили. Хоч би як там було, Роембден став у пригоді, коли диво-арматура Ґрааля почала осідати.

Анґус Парвіс дотримував думки, що ці нескінченні чвари мають скоріше психологічний, а не фінансовий характер. Адже виникло два локальних, ворожих одне одному патріотизми — Роембдена і Ґрааля, та про це марно було говорити з тими, хто працював на Титані.

Тунелі, що вели до контрольної вежі, нагадували підземне місто, і просто шкода було дивитися, скільки тут змарновано матеріалів. Одного разу, ще коли був помічником навігатора, Анґус сідав на Роембдені. Але тоді вони так поспішали, що він навіть не вийшов з корабля, бо стежив за розвантаженням на складі. Тепер йому прикро було дивитися на нерозпаковані, ба навіть нерозпечатані контейнери, серед яких упізнав і «свої». Ця пустка так його роздратувала, що він почав гукати, як у лісі, та тільки мертва луна загула йому у відповідь. Він піднявся ліфтом нагору. У залі контролю польотів знайшов Лондона, але й той не знав, куди подівся Ґоссе. Ніяких нових повідомлень з Ґрааля не надходило. Блимали монітори, ширилися пахощі смаженої грудинки: Лондон пряжив яєшню, кидаючи шкаралупи в раковину.

— У вас тут є яйця? — здивувався пілот.

— А ти ж думав!

Лондон вже був з ним на «ти».

— Один електронщик привіз сюди клітку з курми, мав дотримуватися дієти, бо в нього була виразка шлунку. Спершу дехто протестував — мовляв, нічим буде дихати, вони все тут просмердять, чим ми їх годуватимемо. Та він залишив двох курочок і півня, і тепер ми навіть задоволені. Свіжі яєчка — ласощі в цих краях. Сідай, Ґоссе сам знайдеться.

Анґус відчув голод. Запихаючись яєшнею, він подумки виправдовувався, мовляв, має запастися калоріями перед наступною подорожжю.

Задеренчав телефон. Ґоссе викликав його до себе. Отож Анґус подякував Лондонові за вишукане гощення, нашвидку допив каву і з’їхав поверхом нижче. Керівника він знайшов у коридорі, вже одягнутого в комбінезон.

Час настав. Анґус збігав до своєї кімнати по скафандр. Звично вліз у нього, з’єднав кисневий балон із шлангом, але, не відкрутивши клапана, вдяг шолом,— не був певен, чи вони відразу вийдуть з герметичних приміщень.

Вантажним ліфтом спустилися до підземелля. Там теж був склад, завалений контейнерам., схожими на ящики гарматних снарядів. З них стирчали кисневі балони, ніби снаряди великого калібру. Склад був просторий, але такий захаращений, що доводилося лавірувати поміж контейнерами з різномовними написами. Вантажі з усіх земних континентів. Пілотові довелося чекати на Ґоссе: той пішов перевдягатися, і потім Анґус не враз упізнав його у важкому робочому скафандрі, забрудненому мастилом, з приладом нічного бачення, насунутим на скло шолома.

Попередня
-= 7 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!