Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

ҐОД замовк. Стірґард обвів поглядом членів екіпажу.

— Гаразд, я беру це до відома. «Гавриїл» віддав богові душу. А в тому, чи він дав мат Квінті, ми ще пересвідчимось. Поки що лишаємось на місці. Хто чергує?

— Я,— сказав Темпе.

— Гаразд. Решта можуть іти спати. На випадок чого прошу мене розбудити.

— ҐОД не спить ніколи,— озвався ҐОД.

Лишившись у стерновій рубці наодинці з погашеними вогнями, пілот, мов плавець у невидимій воді, обплив її вздовж матових, сліпих моніторів, здійнявся під стелю й, осяяний несподіваною ідеєю, відштовхнувся так, щоб долетіти до головного візоскопа.

— ҐОДе,— негучно покликав він.

— Слухаю.

— Покажи мені ще раз останню фазу гонитви. У п’ятикратне сповільненому темпі.

— Оптично?

— Оптично, в інфрачервоних променях, але так, щоб зображення не дуже розмазувалося.

— Це справа смаку,— відповів ҐОД.

Тієї ж миті екран засвітився. Біля рамки вискочили цифри віддалеміра. Вони мелькали не так блискавично, як раніше.

— Дай сітку на зображення.

— Слухаю.

Стереометричне порізане зображення вкрилося білими хмарами. Зненацька воно заколивалось, немовби його заливала вода. Лінії геодезичної сітки почали вигинатися. Відстань між голкою «Гавриїла» і переслідувачами зменшувалася. Через уповільненість усе діялося, мов у краплині води під мікроскопом, коли до чорної пилинки зависі пливуть комоподібні бацили.

— Диференціальний віддалемір Доплера! — сказав пілот.

— Евклідів простір утрачає свої властивості,—відгукнувся ҐОД, але ввімкнув диференціатор.

Вічка сітки тремтіли й вигинались, але він приблизно визначив відстань. Коми були від «Гавриїла» за кількасот метрів. Тоді величезний обшир планети під п’ятіркою скупчених чорних цяток раптово почав розростатись, щоб зразу ж після цього повернутися до звичного вигляду, але всі чорні цятки зникли. Місце, де вони темніли хвилину тому, тремтіло, наче марево. Потім спалахнуло сліпучим пурпуром, наче фонтан світної крові, яка, зблиснувши ясно-червоним пухирем, побуріла й згасла. Хмари, на тисячі миль розкидані вибухом, ліниво клубочились над поверхнею океану, темнішою за континентальний берег на сході. Вікно зяяло й далі, розчинене навстіж, але порожнє.

— Гравіметри! — сказав пілот.

— Слухаю.

Зображення не змінилося, тільки геодезичні лінії почали звиватися посередині, мов клубок переплутаних ниток.

— Мікрогравіскопія! ҐОДе, ти ж знаєш, що мені треба!

— Слухаю.

ҐОД як завжди говорив безбарвним голосом, однак пілотові вчулися нотки зухвальства. Немовби машина, яка перевершувала його своєю кмітливістю, з підкресленою нехіттю виконувала накази. Клубок переплутаних геодезичних ліній ледь помітно затремтів; трем сколихнув густу сітку й щез. Геодезична плутанина почала розпрямлятись. На тлі білої планети з вирвою в хмарах, схожою на величезне око циклона, знову з’явилася прямокутна сітка гравітаційних координант.

— «Гавриїл» вистрелив у себе теравольтовими нуклонами, так? — запитав пілот.

— Так.

— Де він узяв додаткову енергію? Адже в нього була надто мала маса для того, щоб стиснути відстань до розмірів мікродірки?

— Тератрон при замиканні діє як сидератор. Убирає в себе енергію ззовні.

— Виникає дефіцит?

— Так.

— У вигляді негативної енергії?

— Так.

— У якому радіусі?

— З надсвітловою швидкістю в позапросторі — «Гавриїл» узяв її в радіусі мільйона кілометрів.

— Чому цього не відчули ні Квінта, ні Місяць, ні ми?

— Бо це квантова позика в проміжку Голенбаха. Пояснювати далі?

— Необов’язково,— відповів пілот. — Оскільки колапс стався протягом мільйонної часточки наносекунди, то виникли два концентричні горизонти ефектів Рамана-Керра.

— Так,— мовив ҐОД. Він не вмів дивуватись, однак пілот відчув у цьому слові повагу.

— Це означає, що сингулярності, яка залишилася від «Гавриїла», вже немає в цьому світі. Полічи, щоб переконатися, чи я маю рацію.

— Я вже полічив,— відповів ҐОД. — 3 імовірністю один до ста тисяч — сингулярності немає.

— Тоді навіщо ти розповідав оту баєчку про мух? — запитав пілот.

— Імовірність усе-таки не нульова. За геодезичними рухами, колапс має сильне геліофугальне бокове випинання і, звівши маси всіх тіл системи до точок, можна вирахувати фокус, де викинуло ті їхні ракети…

— Макротунельним ефектом. Так?

— Так.

— Розмазування не може сягати розмірів парсека. Воно мусить бути коротше. Рахувати вмієцг?

— Умію.

— Отже?

— Прокладання тунелю відбувається з певною імовірністю, а незалежні ймовірності множаться.

Попередня
-= 75 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!