Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Інакше кажучи, демонстрацію сили ти вважаєш доконечною потребою?

— І так, і ні. Це крайність, якої нам не уникнути.

Притиснутий сталевим кубиком, на письмовому столику Стірґарда лежав стосик аркушів з друкованим текстом і з кресленням на першій сторінці. Пілот упізнав його. Годину тому він одержав копію від Ель-Саляма.

— Ви вже прочитали це? — спитав Темпе.

— Ні.

— Ні? — здивувався він.

— Іще одна гіпотеза фізиків. Я хотів спершу поговорити з тобою.

— Будь ласка, прочитайте. Звичайно, гіпотеза. Але мене вона переконала.

— Можеш іти.

Працю, озаглавлену «Система Дзети як космічна сферомахія», підписали Ротмонт, Поласар й Ель-Салям. «Тутешня цивілізація не тільки знищила бездротовий зв’язок типу радіо й телебачення, заповнивши всю іоносферу білим шумом, що забиває будь-який сигнал. Вона, крім цього, вкладає левову частку загальної продукції й енергії у виробництво видів зброї, що заповнюють її позапланетний простір. Отже, така цивілізація здається неможливою, бо вона — абсурдна. Однак, слід зважити, цей стан цивілізація сама собі не планувала, він виник поступово, внаслідок поглиблення конфлікту. За основу визнаємо становище, за якого війна на багато фронтів призводить до тотального знищення. Гонка озброєнь, досягнувши цієї критичної точки, перейшла в Космос. При цьому жодна з антагоністичних сторін не прагнула перетворити всю тутешню Сонячну систему на суцільний воєнний плацдарм, а просто намагалася контролювати дії супротивника. Коли справа дійшла до конфронтації в космічному просторі, ніщо вже не могло зупинити її; про укладення миру вже й не йшлося.

Бо на випадок такої боротьби симуляційний аналіз за теорією ігор про ненульову функцію виплати виявляє: коли нема віри в силу укладеного договору про роззброєння, то існує межа можливого порозуміння шляхом переговорів. І це тому, що порозуміння, при відсутності віри в добру волю супротивника, віри з класичною назвою pacta sunt servanda, вимагає взаємного контролю озброєння, тобто допуску на власну територію експертів супротивної сторони.

Проте коли змагання в досягненні щораз вищої бойової готовності переходить на шлях мікромініатюризації, контроль без довіри втрачає сенс. Тоді зброярні, лабораторії й арсенали можна надійно приховати. За таких умов неможливо досягти порозуміння навіть на мінімальному рівні взаємодовіри (що той, хто відмовляється від застосування мікрозброї, тим самим не стане на шлях поразки). Тим більше не можна ліквідувати наявного озброєння, спираючись на запевнення супротивників, що вони чинять саме так.

Постає запитання: чому замість прогнозованої колись на Землі ери біомілітарних методів боротьби ми наштовхнулися довкола Квінти на мертву сферомахію?

Напевне, тому, що супротивники вже і в галузі біологічних видів зброї досягли потенціалу, здатного знищити всю біосферу, так само як раніше її міг знищити стратегічний обмін ядерними ударами. Внаслідок цього ніхто вже не зважиться застосувати першим ні тих, ні тих видів зброї.

Що ж до криптомілітарної макроальтернативи або завдавання псевдостихійних поразок супротивникові, через маніпулювання кліматом або землетрусами, такі дії, можливо, й справді мали місце, одначе вони нікому не дали стратегічної переваги, бо той, хто здатен вести приховану війну сам, зуміє й розпізнати аналогічні дії з боку супротивника».

Після цього вступу автори подавали модель сферомахії. її становить сфера з Квінтою в центрі. Прадавні локальні війни переросли у війни світові, а після них — у гарячкову гонку озброєнь на суходолі, воді і в повітрі. Край великим традиційним війнам поклала атомістика. Відтоді змагання в умовах миру складалося з трьох компонентів: засобів знищення, засобів зв’язку між ними, а також засобів, спрямованих проти двох перших.

Виникнення сферомахії передбачає наявність оперативних штабів, які на прогрес супротивника відповідають технічним нововведенням на анахронізацію його арсеналів та методів їхнього скоординованого застосування.

Кожен із цих етапів має свою межу. Щоразу, коли антагоністи досягають її, настає тимчасова рівновага сил. Тоді котрась із сторін намагається порушити цю рівновагу. За межу передкосмічної фази можна вважати стан, у якому кожна сторона зуміє не тільки визначити місце розташування бойових засобів супротивника, котрі служать або для завдання першого удару, або удару у відповідь, але й знищити їх. На межі цієї фази знищення загрожує також глобальним балістичним ракетам, розташованим глибоко в планетній корі, мобільним пусковим установкам на суходолі й захованим під товщею океану — або на плавучих засобах, або на самому дні.

Попередня
-= 86 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!