Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

При виробленій таким чином рівновазі взаємного ураження найчутливішою ланкою стає система зв’язку, виведена в безповітряний простір супутників стеження, а також зв’язок цих супутників зі штабами й бойовими засобами. Щоб вивести і таку систему з-під несподіваного удару, який може розладнати її або засліпити, утворюється система зв’язку вищого орбітального порядку. Внаслідок цього сферомахія починає розширюватись, і що ширшою стає, то більша загроза знищення нависає над її зв’язком з наземними штабами.

Штаби намагаються вийти з-під цієї загрози. Так само’як морські острови є непотоплювальними аеродромами в епоху традиційних воєн, найближча планета, тобто Місяць, стає незнищенною базою для сторони, котра першою його захопить. Оскільки Місяць лише один, то тільки-но ним заволодіє котрась із сторін, друга, щоб запобігти новому зростанню загрози для себе, мусить або розробити засоби, які перервали б зв’язок планети з Місяцем, або силою витиснути з нього ворога.

Якщо сили тих, хто вторгається, і тих, хто захищає Місяць, приблизно рівні, ніхто не може повністю захопити всю його територію. Ймовірно, сталося саме так: бази на Місяці мала тільки одна сторона. Згодом вона опинилася в скрутному становищі й змушена була покинути Місяць, а супротивникові не стало снаги його окупувати.

Відступ міг бути викликаний й іншою причиною — новими успіхами ворога в галузі виведення з ладу засобів дистанційного зв’язку. Якщо так, то Місяць утратив стратегічне значення як позапланетна база керування операціями.

Абстрактна модель космомахії — багатофазовий простір з критичними поверхнями переходів із фази, якої вже досягнуто цілком, у наступну фазу. Роздуваючись в астрономічних масштабах, сферомахія вимагає від супротивників безпрецедентних методів боротьби.

Єдиною оптимальною в стратегічному плані реакцією на заволодіння супротивною стороною потенціалом виведення з ладу зв’язку оперативних штабів з їхніми базами та військовими підрозділами на суходолі, воді, в повітрі й Космосі є надання власним військам та базам зростаючої бойової автономії.

Виникає ситуація, за якої всі штаби розуміють марність централізованого керування операціями. Виникає запитання: як продовжувати наступально-оборонну стратегію при відсутності зв’язку з власними силами на планеті і в Космосі?

Ніхто сам собі каналів розвідки й керування не перекриває. Це відбувається внаслідок так званого ефекту дзеркала: кожен робить своєму супротивникові те, що самому неприємно,— виводить з ладу його зв’язок. Ну й одержує аналогічну відплату. Боротьба за влучність і руйнівну силу балістичних ракет переходить у боротьбу за виживання засобів зв’язку. Нагромадження засобів руйнування згодом змінюється «війною засобів зв’язку». Битви за виведення з ладу і врятування засобів зв’язку реальні, хоч не призводять ні до руйнування, ні до кривавих жертв. Поступово заповнюючи радіоканали шумом, супротивники втрачають контроль і над власними військовими підрозділами в місцях дислокації, а також контроль над озброєнням і боєготовністю ворога.

Чи означає це, що паралізування командної здатності штабів переносить битви в Космос як у поле безперервних наступів і контрнаступів самостійних військових підрозділів? Чи входить у завдання цих частин автономне знищування ворожих орбітерів? Аж ніяк. Примат боротьби за зв’язок триває далі. Супротивника треба скрізь засліпити.

Спершу виникає неподоланний бар’єр на шляху лобового зіткнення — коли сила зарядів, балістична влучність і потенційний ефект обох сторін — смертельна ядерна зима — вимагають негайно закінчити війну.

Неспроможні ні на що інше, супротивники знищують навзаєм контроль над арсеналом. Усі діапазони радіохвиль глушаться. На всіх каналах — суцільний шум. Упродовж досить короткого пері оду боротьба стає суперництвом потужностей глушильних установок із потужностями розвідувально-командної сигналізації. Але й ця ескалація зрештою заводить у безвихідь.

Якийсь час розвивається ще мазерний і лазерний зв’язки. Але парадоксальна річ — внаслідок зростання випромінювальних потужностей електронна війна й тут веде до пата: лазер досить потужний для того, щоб пробити захист, із розвідника обертається руйнівником. Образно кажучи, складається ситуація, за якої сліпий, опинившись у тумані, дедалі жвавіше вимахує своїм білим ціпочком: зі знаряддя, яке служить для орієнтації, ціпочок обертається ломакою.

Передбачаючи близький пат, кожна сторона працює над виробництвом такої зброї, яка б розвинула тактичну, а відтак і стратегічну автономію. Бойові засоби здобувають незалежність від їхніх творців, операторів та баз командування.

Попередня
-= 87 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!