Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Розумію,— кивнув Стірґард. — ҐОД іще не одержав знімків і не підсумував їх?

— Повністю — ще. Я встиг переглянути зведення щогодинних томограм.

— Все-таки це щось! Я слухаю.

— Я волів би, щоб ви, астрогаторе, самі переглянули найчіткіші спінограми. Словесний опис може бути необ’єктивний. Майже все видиме на плівці дає підстави для певної інтерпретації, але не для точного діагнозу.

— Гаразд.

Вони підвелися. Накамура встромив диск у відеомагнітофон, і його монітор засвітився. Екраном побігли розмазані тремтячі смуги, фізик хвилину настроював, зображення потемніло, але всі побачили кулястий спектр із круглою чорною плямою в центрі й нерівномірним сяйвом навколо. Накамура пересував зображення доти, аж доки випукла поверхня планети Квінти опинилася в нижній половині екрана. Над кривизною літосфери, непроглядно чорною, так само вигиналася пасмом біляста імла, найгустіша вздовж лінії обрію. То була атмосфера з мікроскопічними клаптиками хмар. Фізик настроїв спектр, переходячи від легких елементів до щораз важчих. Атмосферні гази зникли, немовби їх здмухнули, і непроникна досі чорнота континентальної плити почала прояснюватись.

Темпе стояв між Гаррахом і командиром, утупившись в екран. З планетарною спіноскопією він познайомився ще на борту «Еврідіки», але застосованої з такою силою досі йому не доводилось бачити. Нуклеоскоп астрономічної дальності брав планету в чаші магнітних полів з напругою Гаусса, яка на піках імпульсів дорівнювала магнітосфері мікропульсара. Планета просвітлювалася наскрізь, і виниклі зображення, які утворювалися завдяки резонансові атомних спінів, можна було краяти . або томографувати зосередженням керованого поля на чергових шарах небесного тіла, починаючи з поверхневих і посуваючись углиб, до щораз гарячіших шарів мантії та керна.

Так само як мікротом крає застиглі тканини, щоб їх можна було оглянути по черзі під мікроскопом, нуклеоскоп давав змогу робити знімки, які шар за шаром показували внутрішню атомну структуру небесного тіла, недоступну ні для радіолокації, ні для нейтронного зондування. Для радіолокаторів планета була абсолютно непрозора, для потоків нейтрино — прозора аж занадто, через те ніщо, крім магнітокогезійної багатополюсної спіноскопії, не дозволяло зазирнути в глиб космічних тіл — щоправда, тільки захололих, таких як планети та їхні природні супутники.

Темпе чимало начитався про це. Дистанційно фокусовані магнетичні потенціали вишиковували спіни атомних ядер уздовж силової лінії, а після вимкнення поля ядра примушували їх брати енергію. Кожен елемент таблиці Менделєєва коливався тоді властивим йому резонансом. Зафіксоване в рецепторі зображення ставало термоядерним портретом перерізу, на якому секстильйони атомів виконували роль точок звичайної поліграфічної друкарської сітки. Позитивним боком нуклеоскопії великої потужності була її нешкідливість для просвітлюваних матеріальних об’єктів, а отже, й для живих істот, а негативним — те, що, застосовуючи таку потужність, не можна приховати її трансляційних джерел.

На замовлення фізиків ҐОД відфільтрував зі знімків кожної січної площини спінограми елементів, особливо придатних для технологічного використання. Цей вибір спирався на єдину, але цілком надійну передумову, яка й була в їхньому розпорядженні, а саме: аналогію квінтянської і земної техносфери, хоча б часткову. Ось чому в глиб кори просвітленого небесного тіла входила невиразно вимальована сітка ванадієвих, хромових та платинових елементів з групи важких, таких як осмій та іридій. Підповерхневі нитки міді наводили на думку про енергетичні кабелі. Спінограми території, враженої луноклазмом, виявили хаотичні мікровогнища спустошень, а переріз зірчастого утворення, котре назвали Медузою, нагадував безладні руїни зі слідами уранідів. Там також виявлено кальцій. Для руїн житлових будівель його було замало; осадових закам’янілостей ґрунт не показував узагалі, через що було висунуто припущення, що це мільйонні рештки живих істот, підданих перед смертю або після смерті радіоактивному зараженню, оскільки його ізотопом був великий процент кальцію, а як відомо, цей ізотоп виникає лише в кістяках опромінених хребетних. Це відкриття, щоправда, тільки як непрямий доказ, при всій своїй жорстокості подавало й крихту надії. Досі не могли встановити, чи населення Квінти складається з живих істот, чи, може, це якісь небіологічні автомати, спадкоємці згаслої, колись живої цивілізації. Не виключалася й страхітлива гіпотеза, що гонку озброєнь, яка знищила життя разом з його рештками, загнаними в сховища та печери, продовжують її механічні спадкоємці.

Попередня
-= 93 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!