Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Як я можу в це повірити? Ви стверджуєте, що вони вирішили з нашою допомогою вчинити самогубство?

— Не я так стверджую, а факти. Я визнаю: в такій інтерпретації їхня поведінка скидається на безумство, але відтворений хід катаклізму виявляє ознаки його раціональності. Ми розпочали луноклазм у той момент, коли в Гепарії сходило сонце, а в Норстралії — заходило. Балістичні снаряди, скеровані назустріч нашим сидераторам, були вистрелені з тієї частини Гепарії, яка перебувала ще за термінатором, отже, вночі. Снарядам треба було п’ять годин, щоб досягти периселенію й зіткнутись з нашими ракетами. Аби ми не змогли вчасно їх знищити, квінтяни вивели снаряди на еліптичну орбіту, до того ж таку, щоб спуститися з неї до Місяця за якихось дванадцять хвилин перед луноклазмом. Двох думок тут бути не може: їхні снаряди чатували на наші, рухаючись по сектору еліпса, найдальшому від Квінти і найближчому до Місяця. Усі вони полетіли в бік наших кавітаторів, позбавлених прикриття, оскільки такої протидії ми навіть не припускали. Я сам у першу хвилину подумав, що катастрофу спричинили їхні хибні розрахунки. Однак аналіз перебігу подій це виключає.

— Я цього не можу зрозуміти,— похитав головою Араго. — Хоча… Невже це означає, що одна сторона намагалася спрямувати рикошетом удар на другу?

— І це було б не найгірше,—відповів Стірґард. —3 позиції генерального штабу під час війни корисний і допустимий будь-який маневр, який завдає удару супротивникові. Та оскільки вони не могли знати ні сили наших кавітаторів, ні часу, коли настане луноклазм, ні початкової швидкості уламків місячної маси, то мусили рахуватися з тим, що розкид скельних .мас охопить і їхню власну територію. Ви здивовані, преподобний отче? Не довіряєте мені? Phisica de motibus coelestis— головний свідок у цій справі. Погляньте, будь ласка, на цю ситуацію з точки зору штабістів столітньої війни. Над Квінтою з’явився космічний пришелець з миртовою гілочкою, він прагне сердечних стосунків з тутешньою цивілізацією і, замість відповісти атакою на атаку, намагається бути помірковано поблажливим. Не хоче атакувати? Тоді треба його до цього примусити! Чи довідається населення планети, що сталося насправді? Піддане кривавій розправі, як воно зможе засумніватись у тому, що пояснить йому уряд, а саме: ніби пришелець — безпощадний, безмежно жорстокий агресор? Бо хіба він не зруйнував їхні міста? Хіба не збомбардував у с і континенти, роздробивши з цією метою Місяць? Жертви з власного боку? їх буде списано на рахунок пришельця. Якщо ми стали співвинуватцями, то тільки від надлишку добрих намірів, бо такого повороту справи ми не передбачали. Відступ, після того, що сталося, залишив би на планеті чутку про нашу експедицію як спробу згубного для них вторгнення. Через те ми не відступимо, ваше преподобіє. Ставка цієї гри вже з самого початку була висока. Вони підняли її так, що примусили нас грати далі…

— Контакт за всяку ціну? — запитав домініканець.

— Навіть за найвищу, яку тільки ми здатні сплатити. Оскільки я здивував папського делегата, заявивши, що на борту корабля вже минув час демократичного голосування та вагань, я вважаю, що повинен пояснити, чому, беручи на себе надзвичайну роль і цим самим цілковиту відповідальність за нас і за них, доведу цю гру до кінця. Як, по-вашому: я повинен це зрооити чи ні<

Стірґард підійшов до стінної шафи, відчинив її й, шукаючи щось у перегородках, сказав:

— Думка про нелокальну війну, винесену в Космос;’з’явилася в мене після того, як ми за Юноною спіймали остови ракет. І не тільки в мене одного. Керуючись принципом primum non nocere, я лишив ту думку при собі, щоб не заразити команду поразництвом. З історії давніх експедицій, на зразок Колумбових і полярних, відомо, як легко ізольована група навіть найкращих людей може потрапити в загрозливе становище під впливом окремого індивідуума, особливо якщо це хтось такий, кого вважають зліпленим із ліпшого тіста, ніж решта. Тому найгіршу можливість я обмірковував тільки з ҐОДом, ось тут є записи наших дискусій.

З вистеленої коробочки, схожої на футляр для коштовного каміння, він вийняв кілька кристалів пам’яті й уклав один з них у щілину відтворювана.

У каюті залунав його голос, якому відповідав ҐОД:

«Як налагодити контакт із Квінтою, коли там існують блоки, що вже багато років воюють між собою?»

«Назви межу визначеного простору. Без початкової характеристики її не можна вирахувати стратегічно».

«Слід виходити з припущення про двох, а потім трьох супротивників із приблизно однаковим потенціалом, з межею знищення всіх при гарячій ескалації».

Попередня
-= 95 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!