Слава ЗСУ!

— Мар’яна.

— Я ж не помилився – Ви у нас тут вперше?

— Насправді, я у вас тут живу від самого народження.

— Ніколи Вас не бачив.

— Ну, я зараз вчуся. Вдома рідко буваю.

— Це єдине пояснення. Я таку красу не зміг би не помітити. Може кави?

— Ні, дякую. – Мар’янці те, що біля неї зупинилася гарна машина, і те, що її не менш гарний водій розсипався в компліментах, дуже лестило, але сама раніше цієї краси не помічала. Чоловік був їй незнайомим, і погодитися кудись поїхати з ним Мар’янка не наважувалася.

— Тоді може чаю? – Єдине, що могло її підкорити, так це наполегливість. Мар’яна мовчки, лиш посмішка була на її вустах, пішла до машини, а водій поспішив відчинити дверцята. Наміри незнайомця їй здалися серйозними, звісно, в іншому випадку вона б поводилася зовсім по-іншому.

Десь через півгодинки спілкування Мар’янка згадала, що сама назвалася, а іменем свого співрозмовника не поцікавилася.

— Григорій. – Твердо пролунала реакція на Мар’янині спроби виправдатися, що вона така неуважна.

Григорій і слухати їх не хотів. Він же й подумати не міг, що Мар’янка не спитала, бо її спочатку це не дуже цікавило. Яка користь з такого знайомства – якою вона була раніше він не знав, ім’я її не забував, ні про що жалкувати не міг – за рахунок чого їй самостверджуватися? Та нарешті Мар’яна за всіма солодкуватими компліментами, за надмірним виявом уваги і зацікавленості до своєї персони, розгледіла і для себе певний інтерес. Чого їй було плутатися з однолітками, якщо трапився дорослий, солідний чоловік? З ним не страшно й розпочати встановлювати гормональний баланс.

Мар’янка давно думала, може саме через це вона більше не могла схуднути. А якщо схуднути так і справді можна – майже не докладаючи зусиль – то чого відкладати старт активного статевого життя? Крім того вона вже зовсім не відповідає своєму зовнішньому вигляду. Приваблива, відверта, сексуальна – таке враження складалося миттєво, варто було її тільки побачити, бодай навіть здалеку. А вона ж досі нецілована.

І досі їй легко вдавалося створювати оману для чоловіків, ніби вона така впевнена, розкута, сам Григорій нічого не запідозрив. Та щойно він ліз до неї цілуватися, Мар’янка відверталася, сором’язливо опускаючи очі. І нічого з собою не могла зробити. Аж поки на черговому побаченні не випила півпляшки вина – де і ділася її сором’язливість!

Як і коли вчора повернулася додому Мар’янка не пам’ятала. Думала ще згадає, бо що відбувалося до того, як опинилася вдома, вона пригадала в усіх деталях. Щойно вона прокинулася, зрозуміла, що лежить у власному ліжку у власній кімнаті – спогад яскравою картинкою постав перед очима. Таки це сталося! І хоч вона розуміла, що не одразу буде результат – але на радощах скочила з ліжка і побігла до дзеркала. Разючих перемін не відбулося, та Мар’янка була така щаслива, що здалася собі ще гарнішою, ще стрункішою, ще худішою. Є на світі чудеса!

Наступного побачення зі своїм Григорієм чекала з нетерпінням, а він щось не дзвонив і не дзвонив. А через деякий час знов зупинився біля Мар’янки автомобіль, та такий гарний, що вона вже і сама не здатна була пригадати чиєсь ім’я. Вона навіть трішечки відійшла, щоб здалеку на нього глянути, а водій подумав, що вона тікає, та й швиденько відчинив дверцята з боку пасажирського сидіння.

— Вас може підвезти?

Додому Мар’янка не дійшла від сили два метри, але сіла не роздумуючи. Як хоче – нехай підвезе. Вказуючи дорогу, куди її везти, Мар’янка кілька разів проїхалася навколо свого будинку. Водій нарешті здогадався і з усміхненими очима, але з серйозним виразом обличчя випитав, біля якого під’їзду зупинитися. На ігрульки дев’ятнадцятирічної дівчинки він не був налаштований, але все рівно їх пробачити їй можна. А вже ввечері Мар’янка і з ним була готова зайнятися балансуванням гормонів, та якісь нагальні справи змусили його терміново кудись бігти. Лише згодом вона дізналася, що нагальною справою була дружина, – побачила їх двох, проїжджаючи повз на наступній гарній машині.

Мар’янка закрутила таку круговерть – машини так часто змінювалися, що рятувало тільки те, що за час одного, двох побачень до їхніх власників не доводилося звертатися на ім’я, бо всіх їх вона б все рівно не запам’ятала. Життя набуло легкості, навіть більше – невагомості. Ніщо Мар’янка не сприймала серйозно, все, що раніше щось важило, раптом втратило своє значення. Ні про що не хотілося думати, згадувати, а те, що раніше завдавало болю, вона і рада була, що забулося і про себе жодним чином не нагадувало.

Мар’яна тішила себе цим, аж поки не знайшла в поштовій скриньці нагадування з лікарні, аби вона пройшла планове обстеження.

— І тут мене дістануть.

Вона ще вдивлялася в кривенькі літери, як хтось заступив їй світло, що йшло з відчинених дверей під’їзду. Мар’янка здогадалася, що зайшов сусід, але чому не йде далі не розуміла. Може, чекає, поки невиховане дівчисько привітається. Щоб задовольнити очікування сусіда, вона відвела погляд від папірця. І за ще незабутим тілом рефлексом заклякла від несподіванки. Перед нею і справді стояв сусід – але той, якого вона аж ніяк не сподівалася побачити.

— Роберт?! – Давно вона не бачила його, і маму його не бачила. Не знала, що й думати. І бабусі, на жаль, вже не було – нікого й запитати, де подівався її Роберт. Лиш потім якось випадково почула від подружок, що він в армії, та й заспокоїлася. Найближчий рік на нього можна не чекати Аж от він – з’явився.

— Привіт, Мар’янко. Що це таке? – Вони не обмінялися звичними в таких випадках репліками. Роберт не сказав, що Мар’янка дуже змінилася, а Мар’янка і сама змовчала, хоч з уст так і прагло зірватися захоплення його змужнілими рисами обличчя.

— Та це так – дрібниця. Лікарі мене запрошують на огляд. Давно мене не бачили.