Слава ЗСУ!

Як на мене, вона була аж надто темпераментною. Однак я не став її у цьому переконувати. Натомість попросив найближчим часом ще раз подумки перебрати свої здібності і вигадати щось краще за її теперішній „фах” – це питання було найболючішою темою нашої розмови. Тата обіцяла подумати.

Коли вона пішла, я з головою занурився у тютюнові випари, прагнучи розібратися в ситуації, що склалася. Хотілося врешті-решт точно визначити, хто ж я такий: обережний спокусник малолітніх кралечок чи поміркований Казанова? До цього часу я не відносив себе ні до тих, ні до інших. То чого ж тоді так швидко забув про Варю і переключився на Тату?

Цим питанням я мордував себе досить довго. В моїх терзаннях все ж таки був один плюс: усвідомлення того, що, якби Тата була трішечки старшою, я б одружився з нею. Одразу і не роздумуючи!

Тут я уявив, як видовжиться обличчя Татиної неньки, коли вона дізнається, за яких обставин познайомилися наречені. Ов-ва! Цікаво, вона знає про доньчин приробіток?

Ну от, дожився: закохався у малолітню повію. Дурниця якась! Нічого в ній немає особливого. Аж надто легковажне дівчисько. Стоп! Хіба лише вона винна у своєму падінні? Хіба суспільство не винне у тому, що стають повіями тринадцятирічні дівчатка? Хіба особисто я не відповідальний за це перед Всевишнім?

Сьогодні, навіть при бажанні, я б не зміг змістовно аргументувати, чому саме я несу відповідальність за всіх повій світу. Однак тієї безсонної ночі я вельми вправно довів сам собі цю теорему. І зрадів. Так-так! Саме зрадів. Враз уявив себе сучасним Дон-Кіхотом, котрий сміливо вступає у двобій із сексуальною нечистю. Першим ділом треба вивести на чисту воду цей ганебний „Алтек”, який пропагує розпусту під приводом працевлаштування. Потім слід остаточно розібратися з пакетом...

Нараз я спіймав себе на думці, що зовсім забув про Варю. Згадав, що тепер вона називає себе не Варею, а Ларисою. Навіщо? Зімітувавши власну смерть, Варя перетворилася на Ларису і змінила характер? Нісенітниця! Завтра ж в усьому слід розібратися.