Слава ЗСУ!

Я щось плів про необхідність зустрічі, про якесь важливе доручення, яке я нібито мав, і врешті-решт виканючив дозвіл завітати до них додому.

Із завмираючим серцем піднімався я сходами на четвертий поверх. Три тижні тому тут ступали її ноги...

Мені відчинила повновида жінка у махровому халаті. Хоча ніякої схожості з Варею в ній не було, я відразу здогадався, що це Варина мати. Звали її Антоніна Антонівна.

Антоніна Антонівна провела мене до кімнати і запропонувала крісло. Зі стіни навпроти на мене дивилася дівчинка-підліток з неслухняними кучериками на скронях і дуже блідою шкірою. На цьому знімку Варі було, мабуть, років тринадцять.

Антоніна Антонівна почала мене розпитувати. Я відрекомендувався кореспондентом газети, яка вміщує матеріали про різні життєві цікавинки. Мовляв, я добрий Варин знайомий і знаю, що колись давно у них вдома жив крокодил – щось таке Варя говорила мені тоді по дорозі. Довелося збрехати, що вона обіцяла показати знімки.

Антоніна Антонівна враз пожвавішала і, сміючись, поринула в згадки. Який то був щасливий час! Крокодила на ім’я Бегемот їм подарував їхній дорогий Бодик, брат Антоніни Антонівни, Варин дядько. З розповідей господарки я зрозумів, що вона просто-таки закохана у свого молодшого брата. Він такий чарівний! На доказ цього мені було представлено з півсотні фотографій. Ось Бодик під пальмами Австралії, а ось у Гонконгівському порту. А ось серед кубинських дітлахів.

Бородатий кремезний Бодик мав вигляд справжнього морського вовка з обпаленою сонцем мідною шкірою і вицвілим волоссям.

На одному із знімків зазнялися всі четверо: Бодик в обнімку з Антоніною Антонівною, Варя і Бегемот.

В альбомі були й інші фотографії. Мене здивувало, що деякі з них обрізані.

Для газети Антоніна Антонівна запропонувала Бегемота, що купається у ванні. Поряд з ванною із водяним термометром у руці стояла усміхнена Варя. Усмішка – точнісінько, як на пакеті. Від згадки про пакет мене пересмикнуло.