Слава ЗСУ!

Це ж тільки можна уявити, що відчуватиме Костя, коли раптом усе в одну мить буде зруйноване: з невідомих йому причин помре мати, Оля вийде заміж за незнайомого йому чоловіка, а потім ще й сама Таня несподівано повернеться до Тóбі. Що ж тоді відчуватиме Костя?..

Жаль, що вмить виника до Костика, Таня проганяла від себе, аби потім не боятись його покинути одного. Та насправді, розуміла, якщо позбудеться жалю, то інших почуттів до Кості в неї взагалі не залишиться. Поки берегла залишки того, що відчувала до нього, вона ще могла далі приховувати таєм- ницю. Бо не розуміючи для чого було створено ці хованки від власного сина, Таня була готова в будь-який момент все йому розповісти, не зважаючи на наслідки.

І добре, що тепер вони бачилися рідше, ніж раніше, і момент істини, здавалось би, для нього відтягувався. Але все ж не переставав бути немину-чим. Хоч Таня і не виключала варіант, що вона таки втримає таємницю при собі – тоді Костику доведеться дізнатися все за природного плину обставин. І все рівно так шкода його було...

Лише на роботі Таня могла забути про все на світі. Якщо хтось потре-бує твоєї допомоги – хіба є щось важливіше. Навіть якщо це стосується вибо-ру спиртних напоїв.

А після десятої за допомогою до Тані приходило досить багато відві-дувачів торгового центру, деякі приходили двічі. Та біля поличок з дорогими міцними напоями, Таня ще не бачила, щоб хтось прогулювався в такому стані. Ніби вже й достатньо, але таки прийшов по ще одну пляшку.

Таня лише краєм ока поглядала на потенційного покупця, сподіваю-чись, що її він омине увагою, тому не помітила русявих кучерів

— Таня?! – несподіване звернення Таня вже хотіла проігнорувати, але почувши в п'яному голосі знайомі нотки, розвернулася в той бік, звідки луна-ли ці нотки. – Таня! Я тебе шукаю, шукаю… а ти тут…

— Тóбі, ти в такому стані? Ти ж раніше не пив.

— А ми вчора виграли... Ні, це було післявчора. Та я тепер не буду більше – я тебе знайшов. Пішли додому.