Слава ЗСУ!

Ніби всі мрії враз здійснилися, і можна було просто насолоджуватися, не чекати, не рватися вперед, постійно вперед задля реалізації своїх бажань. Не вигадувати нових, лишень тішити себе думкою: “Ти зміг! Свого домігся! Дочекався!” Саме це Тóбі, мабуть, і робив упродовж першого тайму. Бо матч розпочався якось в'яленько. Команди намагалися заволодіти м'ячем, нав'язав-ши супернику свою гру, але поки нікому не вдавалось відвернути небезпеку від своїх воріт.

Хоч основна боротьба велася в центрі поля, нечисленним глядачам на трибунах таки було за чим поспостерігати. Так, як українці, у відборі на полі не викладається ніхто! І було б легше дозволити супернику відібрати м'яч, щоб потім біля воріт було гостро, гаряче, небезпечно, але ми вирішуємо все тут і зараз. Навіть впавши, захисник так просто не відпустить нападника в атаку.

Поки Тóбі чекав хорошого пасу, гра, а відтак і його гол, а, можливо, і його дублет, поволі проходили повз нього. Зазвичай перебуваючи навістрі атаки, зараз він раз за разом опинявся на половині поля суперника. Бо зрозу-міло, розпочата з центру атака мала справити більше враження на кохану. В черговий раз вступивши у боротьбу за м'яч, Тóбі таки зміг прокинути його через суперника собі на хід, і в передчутті голу помчав у перед. Захисників навіть не треба було обігрувати, так швидко він пролітав повз них. Один залишився позаду, другий. Лише встигали його наздогнати, як Тóбі знову виривався вперед. А біля воріт, де за час проходу Тóбі з центра сформувалася щільна оборонна лінія, і свої вже підтягнулись. Але віддавати свій гол Тóбі не збирався. Мабуть, саме через це, він затримався, продумуючи подальші дії, і втратив м'яч – без порушення правил в підкаті опорник м'яч відібрав. Шкода, але це ж тільки перша атака.

Тóбі поки й не знав, куди подивитися, аби перевірити реакцію Тані. Навіть не перевіряючи, просто поглянути їй в очі. Там помітити підтримку і йти далі, атакувати знову і знову.