Слава ЗСУ!

Воротар вибив м'яч подалі від власних воріт, але не точно. М'яч знову опинився у “Дніпра”. Цього разу розганяти атаку ніхто не поспішав. Поки гравці намагались розіграти комбінацію, м'яч перехопили суперники і атаку вже розпочали вони.

Коли Таня здогадалась, що Тóбі залишиться на половині поля супер-ника і чекатиме контратаку, знову покликала його. Та хоч Тóбі не підклю-чився до оборони воріт, продовжував уважно стежити за діями свої команди. А Таня знову залишилася за межами його уваги.

Здавалось, звична для неї позиція, але Таня прийшла на стадіон не просто так, то ж мала якось відволікти Тóбі від гри, щоб сказати дещо важливе, хоч, мабуть, доведеться це прокричати.

Атака не мала результату, і можна було швиденько переправити м'яч вперед, де на таку передачу чекав Тóбі, але м'яч знову затримався в центрі, лиш зрідка просуваючись то в бік одних воріт, то до інших. Тому Тóбі знову сам пішов по м'яч.

Наступна атака вже не була такою стрімкою – Тóбі намагався прораху-вати свої дії, але так, щоб ніхто їх прочитати не зміг.Але знаючи, що Тóбі центральний нападник, важко не здогадатись, що він піде по центру. Саме там на нього вже чекали захисники.

За півгодини матчу нулі в рахунку так і не змінилися. Часу було ще багато, але в обох команд шанси забити першою були рівними. Часті, але безрезультативні атаки “Дніпра”, могла враз перекреслити одна швидка, потужна, блискавична суперника.

Тóбі це чудово розумів. Загрожувати воротам суперника він не припи-няв ні на мить. Тепер його атаки стали гострішими, та загострили реакцію воротаря.

Перший тайм добігав кінця, Тóбі втомився і вже не так жваво пересу-вався полем, а от суперники навпаки – кинулися до воріт дніпрян з останньою атакою. За мить обидві команди були у шрафному майданчику. Хтось пробив, влучив у штангу, інший поспішив на добивання, та захисник встиг вибити м'яч на кутовий.