Слава ЗСУ!

А потім, вже наприкінці матчу, навіть не пішов штрафний пробивати. Хоч в своїй команді я зі стандартів найкращий!”

Далі Таня знайшла у листі ще безліч інших цікавих відомостей про Вадима і футбол. А коли почала писати відповідь – згадала, що вже сьогодні виговорилася, і вирішила й своєму листу надати футбольного спрямування. Вона так захопилася, аж зізналася Вадимові, що насправді вважає футбол дуже небезпечним видом спорту. Бо колись ще малою бачила, як один футбо-ліст випадково розпоров іншому шипами бутс руку. “Рана – від ліктя до самісіньких пальців! Подумати тільки: що ж можна зробити навмисно?!” Цим питанням Тетянка натякнула Вадимові, щоб той був на полі обережним.

А про себе не написала ні слова... ні слова правди. Набрехала про безтурботне життя поряд із таточком, про “культурну програму”, яку він влаштовує для неї на вихідні: екскурсії та прогулянки Києвом. Але коли почала описувати місто, вже не вигадувала, бо встигла самотужки ознайоми-тися з багатьма його принадами.

Лист вийшов таким позитивним, що Таня злякалась: а раптом Вадим не повірить. Хіба може все бути так добре? Тільки не в її житті...

Зрештою скоро канікули – він часу не матиме ставити під сумнів правдивість її слів. Бо ж цілими днями ганятиме у дворі серед пилу м’яча. Саме тонким шаром пилюки вкрита незначна площа від одних воріт до інших, зведених невмілими руками школярів. На такому полі двадцяти двом гравцям було б тіснувато, тому найчастіше хлопці грали п’ять на п’ять. При цьому у скупченні навколо м’яча важко було розпізнати нападника чи захис-ника. Навіть воротарів вирізняли з цього скупчення лише зимові рукавиці. А матчі, які відбувались тут, вимірювалися не таймами по сорок п’ять хвилин, а втомою. Іноді гра закінчувалася тоді, коли власника м’яча кликала додому мама.

Можливо саме перед або після такого матчу Вадим знайде у скриньці її листа, поспіхом прочитає і вже за мить забуде його зміст. Боїться чи хоче цього Таня ніяк не могла зрозуміти. А раптом він, перечитавши листа кілька разів, помітить між рядками фальш! Здогадається, що Таня приховує від нього щось дуже важливе... Хоч так було б навіть краще: рано чи пізно все рівно доведеться розповісти правду.