Слава ЗСУ!

Але ні... Якщо вона для Вадима малює картину свого життя яскравими фарбами, то ж нехай він і сприймає її у таких тонах. Однак Таня не усвідом-лювала, що полотно – правда, – яке вона зафарбовувала, поволі всотує фарбу і згодом буде нелегко його відмити.

Насправді, думати про це Таня також не мала часу. Хоч літо вже розпо-чалося, відпочити їй ніяк не вдавалося. Одночасно з відліком місяців канікул почав свій відлік восьмий місяць вагітності дружини татка. Робити щось са-мостійно Світлана вже просто не хотіла й усі домашні клопоти переклала на малу. А ще вона стала більш дратівливою і тепер, якщо Таня щось робила не так або ж взагалі чогось не робила, могла покричати на неї та покарати домашнім арештом. Перечити їй Таня боялася, а розповідати про це татові не бачила сенсу. А тому вирішила виконувати все старанно... старанно як ніколи раніше. Вистачило її лише на два тижні. Вона ж прибирала, прала, прасувала, готувала – догоджала Світлані як могла, але та і не помічала, як дитина ста-рається. А навпаки прискіпувалася до всього, що тільки уява дозволяла вига-дати: “погано попилисосила”, “рушники не попрала”, “суп не посолила“...

Тому Таня зібрала речі. Хотіла всі, але не змогла й половини вмістити у рюкзак. Цього разу проблем з грошима не було – доїхала на таксі до вокзалу і подалася назад до матусі. Знала, що цей захід тимчасовий. Біля матері довго вона не зможе перебувати, ще й не відомо, як та зустріне свою блудну дочку. А ще без неї довго не витримає Світлана, яка звикла до прислуги вдома.

У рідному місті Таня опинилася вранці. Додому не поспішала – там на неї ніхто не чекав. Тому дорогу туди перетворила на прогулянку. Поснідати вирішила морозивом. Йшла поволі, смакуючи ним. Прислухалася до тиші, яку так легко було почути, наслухавшись шуму столиці.

Поки йшла сподівалася випадково зустріти когось з однокласників, а можливо навіть Вадима. Але ще було рано, або вже пізно – усі пороз’їжджа-лися. Однак біля самого під’їзду Тані все ж вдалося натрапити на здивовану сусідку. Та, мабуть, вже давно помітила її зникнення посеред навчального року. А, мабуть, і ще щось помітила... І не дивно – сусідка ж!